ek_reznikova

Я не хочу нікого образити,
Як не хочу давати надію.
Ці слова можуть декого вразити,
Нема бога, нічого не вдіять.

Це вам каже хрещена та вінчена,
Що у церкву несла куличі.
Ця движуха для мене закінчена
У той день, як ввійшли русичі.

Існував би цей хлопець, в якого
Ви так вірите, то й скажіть,
Де хоч крихта маленька святого,
Коли діти кричать «поможіть»?

Що до мене, не вірю я в диво,
Як не вірю я в ад для русні.
І байки про рай дуже фальшиві,
Не воскресне ніхто навесні.

Всі, кого зачепило, будь ласка,
Напишіть, де ваш бог у ці дні.
Коли ми зазнаємо поразки?
Так, у битві, але не війні.

Коли жовто-блакитні малюнки
Діти шлють до батьків, що мовчать?
Коли щирі обійми й цілунки
Поряд з думкою «де поховать»?

Коли батько із сином не знають,
Чи побачаться в цьому житті?
Коли матері нишком ридають,
Як лишаються насамоті?

Був би хлопець, якому вклоняєтесь,
Який має мільйони вимог…
Та для мене ви всі помиляєтесь.
Йдіть до біса і ви, і ваш бог.

🇺🇦💙💛

Калуш на мінімалках 🐙

Десь у лютому, десь у четвер,
Десь о п‘ятій, десь в Україні
Прилетіли ракети десь в сквер,
Десь в дитину, а десь й в покоління.

І здригнулась вся наша земля,
Нічиї очі більш не зімкнулись.
То прийшов руський мир із кремля,
Кажуть, що Україна «спіткнулась»,

Що шукаємо друзів не там,
Що забули про старшого брата,
Що йдемо ми ЄС по п‘ятам,
Що ворожі вони там, у штатах.

Ми злякались, бо армія ж сильна,
Так казали нам сотні років.
Нам здавалось, що будемо вільні
Ще недовго, бо щімлять з боків.

Перші тижні провели в підвалі,
Сподівались на скорий кінець.
Дні в безпеці іще більш тривалі,
Як чекати, що зійде синець.

Справа в тому, що все сильно гірше,
Це як язва, лишаюча сну.
Це як думати, що твої вірші
Хоч на день та вкоротять війну.

Я скажу за усіх на планеті,
За цінуючих волю людей:
Не бувати війні у нас третій,
Нам ростити судилось дітей.

Ми пишаємось кожним солдатом,
Перша думка за тих, хто не спав,
Хто пішов у руках з автоматом,
Як сигнал вранці той пролунав.

Вся країна слідкує за вами,
Кожен ранок не з кави, з новин.
Вас чекають дружини і мами,
Всі мільйони тепер як один.

Наостанок хотілось сказати,
Не вважайте, що більше ста днів,
Як прийшли нас ті орки «спасати»,
Відчуваєм лише тільки гнів.

Наша гордість стократно сильніша,
Коли пишуть «русня відступа».
Довша армія краще видніша,
Коли армія ця ще й тупа.

#славаукраїні

Remote and shirt meet only once 💙

😷

Даже Чье-Имя-Нельзя-Называть за нас 🇺🇦

.official ❤️
Next year

💚