Inna Titorenko - Life Coach

Прийшла муза, стоворити нову гру.
Включилась в розробку.
Як думаєте про що буде гра?

Picture this: You're in the driver's seat of your life, but there's this sneaky autopilot that keeps steering you off course. It's like having a glitchy GPS that's stuck on rerouting you through the same old dead ends. Frustrating, right?

But here's the kicker: that autopilot isn't some mystical force beyond your grasp. It's just an outdated survival mechanism from childhood, still clinging to relevance like a stubborn relic. It's time for an upgrade!

Luckily, the toolbox for rewiring that autopilot is overflowing with cutting-edge techniques. Think of it as a high-tech renovation for your brain, where you get to tear down the old, malfunctioning wiring and install sleek, efficient systems that actually work for you. It's a total game-changer, turning obstacles into opportunities and paving the way for your wildest dreams to become reality. So buckle up and get ready to take control like never before!

Коучинг: допомога чи обман?

За моїм ФБ опитуванням, що таке коучинг, відповіді розбіглись в різні сторони, хто називав осоціації з диваном, хто зі спортом, хто з брехнею і обманом.

Слово, як і професія “коучинг” заморські, і прийшли до нас не так давно з Америки.

Якщо в Америці представитись як коуч, то швидше за все люди подумають, що ти тренеруєш спортивну команду.

Також слово коуч вживається в абсолютно різних сферах: від наставництва і навчання, до задавання питань, психології, писання книжок, покращення дієти, і так далі.
Тому є коучі здоров’я, писання книжок, досягнення цілей, побудови бізнесу, бігання марафонів, мабуть і в’язання гачком теж є, якщо пошукати.

Звичайно, є ті, що мають якийсь досвід в якійсь сфері, і починають навчати інших цьому, називаючи це коучингом.

Також є ті, хто просто повчають інших, як їм жити, і теж називають це коучингом.

АЛЕ не про них.

Я опишу тільки ті дві сфери коучингу до яких я дотична, які не мають відношення ні до повчання, ні до навчання інших.

Один з них називається Лайф коучинг - тобто коучинг життя.
Це підхід, який базується на питаннях, що дозволяє клієнту, усвідомити свої цілі і задачі, прояснити запит, скласти план, подивитись на ситуацію з іншого кута, продумати як знайти ресурси і можливості для того щоб втілити бажане в життя.

Тут коуч не дає порад, не вносить себе і свій досвід, не повчає, а задає питання, які допомагають усвідомити, упорядкувати, струтктурвати, осягнути важливість, потрібність чи не потрібність тих чи інших дій.

Цього коучингу вчать в школах акредитованих в міжнародній коучинговій асоціації (ICF - International Coaching Federation, ECF - European Coaching Federation, etc).

Це метод дуже ефективний на рівні логіки, але втрачає свою ефективність, коли людина впирається в страхи, чи фобії пов’язані з задачою, яку вона хоче вирішити.
І тоді людина ніби розуміє, що для того, щоб відкрити бізнес, створити стосунки, знайти нову роботу, чи навіть піти в тренажерку чи щось подібне варто зробити кроки 1,2,3 і щось з того та вийде, але часто неприємний попередній досвід може блокувати рух до бажаних цілей, і людина навіть усвідомолюючи звідки ноги проблеми ростуть, і як її вирішити, не здатна просунутись вперед до бажаного ні на йоту.
Тому що несвідоме, тримається далі за своє “Пам’ятаєш, там було боляче, неприємно. Не ходи туди”.
І тому включається прокрастинація, самосаботаж, відладання в довгий ящик і що завгодно, лиш би не переживати знову неприємні відчуття.
Або часом людина навіть зусиллям волі робить дії, а другою рукою руйнує - стосунки, роботу, бізнес, чи яка там наболівша тема.

Тут дуже добре працюють НЛП методи, які дозволяють домовитись з несвідомим без насилля і зусилля, а через прийняття і дослухання до того, що вони хочуть.

Я це називаю трансофораційним коучнгом - тому що трансформація і є результат нашої взаємоїдії

Саме цим я і займаюсь.

А ще в мене питання до вас.

Хто мене знає. Невже ви думаєте, я би займалась чимось таким, щоб просто дурити людей?
Чимось що не допомагає? Користатись лінню людей? Наживатись на дурачках?

Ви напевно тоді дуже погано мене знаєте.

Одна з моїх цінностей: практичність.
Тому мені цікаві Інструменти, які реально вирішують проблеми, а не возяють пісьою по губах.
І з’явились ці інструменти в мене з власної потреби і бажання вирватись з замкнутого кола самосаботажу і мучитись щодня.

І мені боляче бачити, як люди обламуються, і не можуть рухатись вперед, обпалившись на попередніх досвідах, хоч і дуже хочуть.

Якщо є питання, зауваження, пропозиції, коментарі.
Пишіть в коментарях - радо поспілкуюсь.

Ти гівно.
Так так, ти гівно.
Подивитись на себе в дзеркало?
Де люди? А де ти?
18-ти річні тебе он обігнали вже, мають по три бізнеси 4 стартапи?
А ти що? Що ти досягла.
Ну і що що ти заробляєш пару тисяч доларів (глянь на себе). Ти ще не купила собі хату, ти ще не маєш авто. Ти взагалі їздиш на маршрутці.
Як тобі не соромно 😳.
А он люди вже….
…
Такі внутрішні діалоги, я мала з собою десь в 2015, коли займалася рекрутингом.
Саме вони гнали мене працювати без зупинки, брати всі можливі і не можливі навчання, тренінги, курси, терапію. 📑
Саме вони спалили мене на нівець в вигоранні.
Саме вони мені не давали спокою ні в день ні вночі.
Моя старша досвідчена колега казала:
а ти не можеш поставити собі графік і працювати до 6?
Звичайно, що я не могла.
Бо той внутрішній критик, штовхав мене в спину і не давав зупинитися і ні вдихнути ні видихнути.
Пам’ятаю моя терапевт казала мені:
токе враження, що в середині тебе сидить сутність, яка весь час тобі каже: “ти гівно.” А інша, страється, збиває коліна і намагається зробити можливе і неможливе, щоб довести, що це не так.
І в чомусь вона була права.
Тільки от їі підхід не давав особливо результатів.
Бо на свідомому рівні я розуміла, що от я цього досягла, і це в мене наче добре виходить, але це так не звучало в моій голові. Це звучало так, але недостатньо.
Але от не так.
На рівні підсвідомості, на рівні тіла я почувалась як гівно, скільки б я не збирала папірчики з тим, що хорошого про мене сказали. Тіло не вірило.
Це був період коли я заробляла значно по мірках України, так професії, причому майже з самого початку, але це був період, коли я почувалась найбідніше, бо мені було весь час надостатньо.
За цим були періоди падіння, розчарування, в різних сферах життя, від грошей, професії, кар’єрі до стосунків. Це була зона глибогоко доховного розвитку - іншими словами срака :)
Зараз я почуваюсь багатою, достатньою, незалежно від грошей чи штучок, які я маю чи не маю, а завдяки тому, що я віднайшла себе.
Те що емоційно я почуваюсь краще ніж попередні 30 років разом взяті.
Що моя сім’я ОК, попри все.
В мене є дах над головою і що їсти на столі. друзі, колеги, знайомі - а це вже багато.
Як кажуть американці: your network is your networth, що значить, що твоє коло знаймост - це твоя варітсть.
І тільки зараз я почала по справжньому розумію, що саме значить фраза: “якість твоїх емоцій щодня, і якість твоїх стосунків з близькими визначає якість твого життя”.

Це був довгий шлях до себе. Це шлях до свободи, емоційної свободи.
І я вчергове дякую Євгенія Бардіна, за знання, навички, мудрість і терпіння, які ти мені передала і звичайно результати - як наслідок.

Може хто пам'ятає, яка компанія вибудувала свій менеджмент і бізнес комунікацію та ведення проектів переважно користуючись Емейлами? Чи то Віза чи 37signals (але то не логічно)?

Так от про емейли, неймінги, і письмову комунікацію.
Поділюсь своїми практиками, які полегшують життя мені і людям в листуванні.

1) Заголовок
Я часто пишу титул і підтитул, наприклад.

Компанія Х: запит на документ Z

Щоб відразу було з розуміло, про що лист ще до того як зайти в нього. При потребі можна було знайти пізніше чи відрізнити, хто пише, і з якої компанії, якщо щось треба зробити, а не питати, а ви хто?

В мене багато приходить різних розсилок на джанковий емейл, які я не читаю, але коли відкриваю і дивлюсь лист, перше що думаю: що це за компанія, чим вони займаються?
Від кого це взагалі?
Чому я на них підписана. Тому що може для них логічно, ті всі емейли. А для мене ні, я навіть не можу зрозуміти, з їх довгого листа чим вони займаються і що вони роблять в моєму інбоксі.

2) Форматування: Якщо мені треба від людини зробити кілька дій, їх краще пронумерувати, ніж поставити булетпоїнтами, тому що якщо виникнуть питання, так легше буде співрозмовнику відповісти. Що в пункті 3 відповідь така, чи питання таке. Краще написати 5 пунктів, 5 кроків, ніж написати поему ковдру, з якої не ясно що робити, і нема де оку зачепитись, те що виділяється на загальному фоні - запам'ятовується, звертає увагу.

3) Підкреслити, виділити курсивом, товстеньким чи кольором, те що обов'язково має бути прочитано.
Особливо там де ви очікуєте дію від іншої людини.

4) Написати ту дію яку ви очікуєте, і якщо це вимагає кількох кроків, краще описати кроками.

5) Одна картинка - більше тисячі слів. Якщо щось можна намалювати, накреслити, скласти в табличку, чи показати на картинці отут чи отак. Краще це зробити.

6) Якщо в листі вказано кілька людей, то якщо дія відноситься до конкретної людини, краще вказати ім'я тої людини.

7) Дедлайни: якщо щось має бути зроблено до конкретного часу, варто цей час вказати.
Якщо ж щось "не горить", варто також вказати часовий діапазон, щоб було розуміння, що ця задача має колись таки бути зроблена.

8) Назива файлів:
Повна назва документу, Можливо назва компанії, підрозділу.
Ще якісь відмінні деталі.
Щоб коли людина завантажила на комп'ютер цей документ - вона могла відразу його знайти, або через який час знайти, якщо буде потрібно.

А які в вас практики, що полегшують життя і ведення справ
під час листування?

Meeting to play the game “Where is my money” next Saturday at 2pm offline. DM to join.

Так, хто вже завершив святкувати і готовий рахувати грошики?
Ця гра не тільки про гроші. І може взагалі й не про гроші.
Бо я бачу, що люди виходять з рішеннями більше відпочити, поїхати нарешті в відпустку, і тому подібне...

Що я точно можу сказати, що за 4 гри, які я провела минулого року від дебюту, учасники за 3 години відривались від реальності і занурювались в казковий світ гри.
Думали, дискутували, черпали нові ідеї, надихились підказками, ловили дофамінчик, і відпочивали та заряджались.
Хто наступний?
Зголошуйтесь.

14 січня 17:00 по Києву.
800 грн
Тривалість 2,5-3 години.
Кількість учасників: до 5
50% піде на ЗСУ

Лінк реєстрації в коментарях.

Бажаю кожній українській сім'ї, в 2024 нашої перемоги, щоб сім'ї спокійно могли зібратись за святковим столом, радіти життю, збиратись за теплими розмовами, пити смачну каву і їсти смачну їжу.

Проводила фінальну сесію в цьому році.
І запитом #1 в 2023 мав би бути запит на межі. Я чи інші?
Справа в тому, що в нас є цілком логічна необхідність задовільняти свої потреби, щоб жити. І при цьому ми соціальні створіння і виживаємо колективно, тому в нас також є потреба бути з іншими, задовільняти їх потреби, бо інакше б ми не вижили як людство.
І як каже Гейбор Мате, що часом ми наскільки сильно потребуємо зв’язку з іншими, що ми занадто сильно відмовляємося від себе і своїх інших глибинних потреб.
А часто буває, що ми в потребі конткту так сильно хочемо задовільнити обидві частини, і ту що хоче робити своє, і ту, що для інших, що обидві лишаються незадоволеними.
Тому процес сутнісної трансформації допомагає досягнути того стану в якому кожна частина отримує своє.
А вийшовши в світ людина починає краще відрізняти, коли вона в стані дбати про інших, а коли про себе і бути окей з кожним виборів.

Another “Where is my money” game. I am so happy that my attendees left the game with useful insights, inspiration and resourcefulness.