Oksana Taran Yoga

Вдячність — це не просто ввічливість.

Це спосіб бачити людей. Спосіб помічати добро навколо себе. Спосіб не знецінювати людей і те, що ми отримуємо щодня.

І тоді світ стає кращим, коли починаємо більше цінувати те, що вже маємо.

Ми часто недооцінюємо силу простого «дякую». Але саме воно дає людям відчуття, що їх бачать, що їхні зусилля мають значення, що їхня турбота чи робота не залишилася непоміченою.

Тож сьогодні знайдіть привід подякувати комусь. За допомогу, за підтримку, за працю чи просто за присутність у вашому житті.

Можливо, для вас це буде лише одне слово. А для когось — причина усміхнутися, не здаватися і продовжувати робити добро.

І чим більше вдячності ми даруємо світу, тим більше тепла повертається назад.

🤍

П.С сумую за нашими ідеальними сніданками в Італії 💗

Є дні, які хочеться прожити ще раз.

Італія стала саме такими. Ми жили на віллі з гарним садом, ранок починали з м’яких практик, відновлювали нервову систему через тіло — а потім просто дозволяли собі бути. Неспішні сніданки, море, Флоренція, автентичні містечка, розмови до ночі.

Але найважливіше було не в локаціях. А в тому, що відбувалося всередині.

Ми приїхали втомленими, з тисячею ролей на плечах. А поверталися — собою. З ясністю, тишею і відчуттям внутрішньої опори, якого так бракує у щоденній гонитві.

Ретрит зі мною — це не лише гарна подорож. Це кілька днів, коли можна скинути напругу, видихнути і нарешті почути себе.

Погортай фото та відчуй атмосферу 💃

А тепер найголовніше.
Наступний ретрит — Іспанія, кінець вересня. Та сама глибина, тиша і краса — тільки вже нове місце. Місць буде не дуже багато, це свідомо: щоб кожній вистачило уваги й простору.

Якщо відчуваєш, що це твоє — напиши мені в Direct слово ІСПАНІЯ. І я розкажу деталі 🤍

Я повернулася.

Наш шестиденний ретрит в Італії завершився — і я ще потроху збираю себе, враження, відчуття, моменти.

Я давно шукала, в якому форматі хочу створювати свої ретрити.

Мені було важливо, щоб це не було просто “поїздкою з йогою”. Не просто красивим місцем, не просто програмою, не просто набором практик.

Я хотіла, щоб це було досвідом.

Живим, глибоким, красивим, чесним.
Щоб тіло відпочивало.
Щоб нервова система видихала.
Щоб душа згадувала себе.
Щоб кожна жінка могла не просто побути в іншому місці, а трохи інакше відчути себе.

І здається, я знайшла той формат, який так довго шукала.

Мені дуже відгукуються ті напрямки та країни, які я зараз дослідила. Я відчуваю, що буду туди повертатися — вже з новими групами, новими сенсами, новими практиками. Це Італія та Мадейра.

А наступний семінар буде в Іспанії вже цієї осені в вересні.

Це буде нове місце для мене, але я вже відчуваю: воно буде особливим. Бо прості місця до мене не приходять.

Тож якщо ви зараз відчуваєте, що вам потрібна точка відновлення.
Точка контакту із собою.
Місце, де можна нарешті зупинитися, видихнути та трішки змінити вектор руху — можливо, це буде саме для вас.

Найближчими днями я оновлю інформацію про семінар в Іспанії.

А поки — запуск закритого клубу “Бінду”. Група вже майже зібралася, і жінки там неймовірні.

Ще є можливість долучитися. Хто хоче — напишіть у коментарях під цим постом, і я надішлю деталі.

Наша перша практика буде в середині червня, а до того часу я ділитимуся додатковими джерелами, знаннями й матеріалами.

Мої прекрасні жінки вже поступово повертаються додому — кожна зі своїми враженнями, тишею, новими сенсами й теплом всередині.

А в мене сьогодні один день у Пізі. День на видих, відновлення і м’яке повернення до себе після дуже насичених і красивих шести днів.

Завтра — додому.

Мій італійський ретрит завершився.

Цими вихідними Берлін знову нагадав мені, наскільки багатошарово можна проживати мистецтво і скільки тут класних прихованих місць.

Перший день моїх вихідних почався з Boros Collection — приватної колекції сучасного мистецтва в самому центрі Берліна, розташованої в колишньому бункері часів Другої світової війни.

Це був мій другий візит туди, і, здається, саме вдруге я ще глибше відчула, наскільки це місце не схоже на звичний музейний досвід.

Будівля, в якій сьогодні знаходиться колекція, за свою історію встигла бути укриттям, складом для бананів, легендарним простором берлінської техно сцени, а згодом місцем для приватних колекцій сучасного мистецтва в Берліні.

І це дуже відчувається всередині.

Сам простір працює як частина експозиції, і саме це робить досвід таким особливим.

Boros Collection можна відвідати лише за попередньою реєстрацією і тільки в межах екскурсії з гідом. Це не місце, куди можна потрапити легко чи випадково. Квитки потрібно бронювати заздалегідь, а сам тур проходить у невеликій групі — приблизно півтори години, з розповіддю про роботи, історію будівлі та її архітектуру.

Мені дуже подобається, що такий формат ніби змушує сповільнитися.

Ти не біжиш залами, не фотографуєш кожну роботу, не відволікаєшся на телефон. Усередині заборонено знімати, і для мене це не обмеження, а навпаки — велика частина досвіду.

Залишається тільки бути присутньою: слухати, дивитися, запамʼятовувати, відчувати тілом простір і власну реакцію на мистецтво.

У цьому є щось дуже інтимне.

Мистецтво тут не споживається швидко. Воно ніби відкривається поступово — через контекст, простір, тишу, історію і власну уважність.

Тож для мене Boros Collection — це місце не просто для поціновувачів сучасного мистецтва. Це місце для тих, хто любить досвіди, які залишаються всередині ще довго після того, як ти виходиш назовні.

Рекомендасьон 😎

Дія - це те що робить тебе сильнішою.

Бо сила не приходить від того, що ми просто багато думаємо, аналізуємо, теоретизуємо, плануємо або чекаємо “ідеального моменту”. Сила народжується тоді, коли ми робимо крок — навіть маленький, навіть невпевнений, навіть тоді коли дуже страшно.

Можливо, комусь це треба сьогодні почути 🤍
Бо це те що мені потрібно було сьогодні почути для себе 🌷