Nozi na dorozi

Реєструючись на Backyard Ultra, до останнього не вірив, що поїду на ці змагання. Аргументів проти можна було знайти безліч: від складнощів подорожі з немовлям та кішкою до відсутності хоч якоїсь підготовки для подолання такої дистанції, та ще й з наборами висоти. Проте давній інтерес до такого типу змагань і символічна дата старту взяли гору. Тим паче, чекати на ідеальні умови в наш час – недосяжна розкіш.

Тож 23 травня о 10 ранку я стояв у стартовій арці. 3, 2, 1 – і довгоочікувана пригода почалась. Хоча з маршрутом ознайомився напередодні увечері, це не завадило мені блуканути на першому ж колі (класика). Пробіжка пагорбами минулого дня одразу відчувалась в ногах. Було зрозуміло, що зовсім легко не буде. Однак, це не заважало долати кожне коло за 36-37 хвилин і мати вдосталь часу для підготовки до наступної петлі.

Найцікавіше почалось після 12 годин бігу, коли сутінки остаточно змінились на глибоку ніч. Живописні краєвиди перетворились на світловий тунель ліхтарика, а найгірше – це холод. 7 градусів тепла та висока вологість від річки відчувались кожною клітиною мого сухорлявого тіла. За 20 хв відпочинку організм встигав перейти в енергозберігаючий режим і не розумів, чому його знову випихують в цю темряву з теплого спальника.

Мав 3 цілі по дистанції:
🔸обов’язково 7 кіл для подолання 38+ кілометрів;
🔸18 кіл для 100 км;
🔸29 кіл для стомильника за ідеальних обставин.

Після сотні почав трохи жаліти тіло – більшість підйомів йшов пішки і обережніше біг на спусках. В такому економному режимі подолав ще дві петлі, зустрівши чарівний гірський світанок і всерйоз задумався над завершенням пригоди. На обдумування лишалось 20 хв. Заминка, гігієнічні процедури, підживлення для наступного кола, фото з номером кола, відпочинок... Весь цей час зважував “за” та “проти” обох варіантів. Зрештою, вийшов на старт 21-го кола, стартував його з сімома іншими учасниками і зійшов.

Вже сьогодні їдемо на Mala Richka Backyard Ultra. І було б дивно, якби все йшло по плану і обійшлось без сюрпризів. 🫠

Мій сапорт захворіла на ковід і тому не поїде. А бажаючих її замінити не те щоб кілометрова черга. Тому буду розраховувати в першу чергу на власні сили, а також на ті проміжки часу, коли малюк активний і дружина зможе допомогти.

Очевидно, що пробіжу в такому випадку на декілька кіл менше, але з іншого боку - матиму більше часу на відпочинок до планової дати від’їзду з кемпінгу.

Попереду цікава пригода і додаткові складнощі зроблять її лише більш пам’ятною.

P.S. Якщо шукаєте, чим цікавим зайнятись на ці вихідні - станьте моїм сапортом. Вартість дороги, проживання та частково харчування ми компенсуємо. Плюс поділюсь досвідом підготовки до ультра та щоденного бігу вже більше 4-х років. Змагання 23-24 травня у Львівській області, тож рішення треба прийняти швидко

Традиційно на свій День народження пробігаю щонайменше стільки кілометрів, скільки виповнюється років. Цього разу святкуватиму, приймаючи участь в такому цікавому форматі бігових змагань як Backyard Ultra від .

Суть змагання в тому, що є петля, яку потрібно подолати за годину. Весь час, що лишився до кінця години – твій відпочинок, а вже наступної години стартує нова петля. І так до того часу, доки не залишиться один учасник, що вийде на завершальне коло.

В класичному змаганні Backyard Ultra довжина кола становить 6.7 км, щоб за добу вийшло рівно 100 миль. В змаганнях, що стартують 23 травня, відстань буде дещо меншою – 5.6 кілометрів. Проте таке спрощення компенсується набором висоти, що складає 220+ метрів на одне коло. Тобто, на гіпотетичний стомильник доведеться витратити 29 годин, а сумарний набір складе в такому випадку приблизно 6400 метрів!

Якихось грандіозних планів на гонку не маю. Для початку принаймні потрібно успішно дістатись до місця старту з немовлям та групою підтримки, а там вже розберемось. Розраховую на гарний ментальний відпочинок та новий незабутній досвід. Своїми враженнями від змагань поділюсь вже через тиждень, якщо знову не пропаду на 2 роки з ефіру.

Абсолютно новий, цікавий довсід отримав сьогодні, бігаючи в Endorphin Pro 3🏃🏻. Ніколи раніше не мав справи з кросівками, що мають спеціальну карбонову пластину і створені саме для змагань.

З перших кроків відчув різницю зі своїми звичайними кросівками. Стартую повільно, щоб розбігтись, і цього разу ледве з колінами не попрощався, отримавши віддачу від приземлення. Ліве коліно поспішило сповістити про це хрускотом і тому довелось одразу переходити на “бігове колесо”. От тут кросівки проявляють себе в повній красі - технологія сприяє плавному перекату, карбонова пластина амортизує, а пружна піна турботливо оберігає опорну систему.

В планах було інтервальне тренування 1000 через 1000. Повільний кілометр відпочинку зазвичай зберігаю каденс, але укорочую крок. Тут така схема не спрацювала - амортизація в такому випадку штовхає не вперед, а вверх і стрибаєш ніби Тигруля з діснеєвських мультиків. Більш комфортним виявилось зменшення каденсу зі збереженням довжини кроку. І навіть так темп виходив на 30с швидшим за плановий.

Далі наставав час швидких 1000м. Ногам було незвично, але вкрай комфортно. По 3:30 біжиш і не відчуваєш ніякого напруження. А от дихальна система ще й як відчуває! Вона не звикла постачати так багато кисню м'язам ніг і, здається, як я дихаю було чути навіть за 100м. Є ще 7 тижнів попереду, аби над цим гарненько попрацювати і на взяти можливий максимум від цих кросівок.

Якщо стримано підсумувати, то не очікував відчути стільки яскравих емоцій від давно знайомого міського бігу.🥳

#біг #тренування #бцмарафон

Тривала, інтенсивна пробіжка чудово підходить для тестування нового підживлення. Вирішив зрадити багаторічному своєму фавориту Nutrixxion на користь енергетичним гелям від Nutrend в тюбиках. Цікаво, що здатні запропонувати вдвічі дешевші гелі.
Отже, почнемо з плюсів:
• Оптимальна консистенція гелю – він не занадто рідкий, щоб витікати і не занадто густий, щоб з зусиллям ковтати.
• Доволі приємний смак. Взяв багато різних варіантів, знайомство почав з лимонного і він виявився не занадто приторним.
• Додаткові 30 хвилин бадьорості. Тут морально готувався до можливих сюрпризів, але був приємно здивований.
• Гель гарно був сприйнятий шлунком і не попросився на вихід раніше запланованого часу. До цього теж готувався і радий, що все пройшло добре.
• Тюбиком комфортно користуватись, якщо весь вміст однієї порції не здатен втягнути в себе за раз. Це саме мій варіант. Пробігаю щонайменше кілометр, доки подолаю порцію. Зробив кілька ковтків, клацнув кришечкою і біжиш далі не ризикуючи повністю вимазатись в гель.
Є й деякі мінуси (куди ж без них):
• Тюбик має гострі краї і легко може зіпсувати поясну сумку. Проблема вирішується за допомогою ножиць. Головне подумати про це завчасно.
• З ємності складно вичавити весь вміст, особливо якщо біжиш швидко по лісу зі звивистими стежками. Не люблю такого марнотратства.
• Це не чарівна паличка і тренуватись все-таки доведеться, інакше ризикуєш на першій же гірці «здутись». Цим, нажаль, «грішать» всі гелі =)
Плюси мають очевидну перевагу над мінусами, тож експериментом залишився задоволений. Якби в x-zone.com.ua не запропонували звернути увагу на ці гелі, то мабуть й далі залишався консерватором в цьому питанні. Інколи варто лиш роззирнутись навкруги, щоб побачити цікаві і не менш ефективні варіанти вирішення якоїсь проблеми.

На щастя, традиція пробіжок на День народження продовжується в еквіваленті 1 рік = 1 км або більше. І сьогоднішня в загальних рисах схожа на моє життя.

Спочатку починаєш невпевнено рухатись вперед і набирати темп. Поки що здається, що 36 – це якась страшна, велика цифра і до неї ох як далеко!

Далі аж до 16 км починаєш постійно петляти, вибігати на гірочки і збігати з них, входити в круті повороти і рандомно змінювати напрям руху. В цей час жодна перешкода не страшна, адже повний сил і завиграшки долаєш будь-яку з них. Здається, що так буде завжди.
Все навколо цвіте і пахне, ти насолоджуєшся життям, радієш сонечку, яке вже яскраво світить, але ще не пече. Тут тебе раптом жалить бджола і далі вже менше «ловиш гав» та вмикаєш концентрацію.

З 17 до 25 поступово набираєш темп і все проходить рівно та гладко. Є кілька різких підйомів та спусків, але проносишся ними ще бадьоріше, ніж на початку шляху.
Біжиш в задоволення і розглядаєш навколишні краєвиди, які пролітають повз тебе з доброю швидкістю.

І так триває до 32 кілометру. Після нього ти й далі не збавляєш обертів, але починає відчуватись накопичена втома і гірочки вже не здаються такими непомітними.
Ще два кілометри пролітаєш по інерції і навіть додаєш трішки в швидкості, аби довести собі особисто, що ще достатньо запасу сил і то тільки здалось.

Далі йдуть 35 і 36 кілометри… Вони вже не такі веселі. Долаються достатньо швидко, проте по відчуттям не так енергійно. Після цього немає фінішу, біг продовжується. Потрібно рухатись далі і долати чергові підйоми й спуски. Як би складно не було - є тільки рух вперед, а зупинки – це не для нас.

Після 190+ хвилин подорожі закінчилась 41-кілометрова пробіжка, а попереду ще не один забіг, включно з марафонами чи ультратрейлами. Далі буде!

#деньнародження #святковапробіжка #36

З весною оживає все навколо. Навіть мій Інстаграм.

Сьогодні мав план швидкого (для мене) півмарафону в районі 4хв/км. Доволі ризикована ідея, зважаючи на відсутність темпових тренувань і довгих пробіжок в останні 4-5 місяців. Тому тверезо оцінював, що навіть втримати середній темп 4:15 в такій ситуації буде дуууже добре.

З перших кілометрів зі здивуванням відчув, що по 3:50 легко біжиться і примусово почав скидувати темп, адже попереду було 15км тягунів. Але ноги вперто розганяли до темпу близького до 4:00 навіть на самих неприємних гірочках. Все-таки вирішив не пручатись і лише обережно керувати процесом.

Моя вірна і надійна вело-підтримка поділилась водичкою та розважала по дистанції, щоб не нудьгував (дякую люба .pro.health !), а я в потрібний момент закинув організму вуглеводів і все проходило дуже гладко.

Останні 5км постійно намагався сповільнитись, як тільки темп доходив до 3:35 щоб раптом не поламатись. Тому без зайвої втоми і з середнім темпом 3:55 закінчив швидкісний відрізок. Всі 32км були в задоволення.

От би так завжди, особливо на Карпатії, де знову зазираю на божевільні 120+км.😱

Дякую .expert за додатковий привід витягти себе з рутинних щоденних пробіжок і відчути себе частинкою змагань, хоча й онлайн.

#напівмарафон #21км #біг #пробіг

Сьогодні на пробіжці шукав мотивацію зробити довге тренування на 20+ кілометрів. Натомість, мотивація сама мене знайшла.
В 9:35 зустрів друзів, які повідомили про забіг «Активні парки», що відбудеться о 10 годині. Вони приймали участь і запропонували за компанію пробігтись. Авжеж, я погодився, але не став очікувати події 25 хвилин під стартовою аркою, а побігав територією парку. На старт з’явився за хвилину до початку активності і з задоволенням відбігав 5 кілометрів в оточенні інших учасників та в компанії
Провівши його на фініш, побіг на вихід, адже до бажаної дистанції лишалось якраз кілька кілометрів, що складають дорогу додому. В якийсь момент побачив, як своє завершальне коло (всього їх було 2) біжить ще одна знайома і вирішив їй також скласти компанію до фінішу.
На цьому моє орієнтування територією дендропарку Олександрія добігало кінця. Далі здійснив приємне кількакілометрове прискорення набережною і дістався дому. Біговий план успішно виконано.

#здороваукраїна #активніпарки #біг #тренування #пробіжка #25км #олександрія #фанран #паркран

Сьогодні моїм супутником на пробіжці була маленька собачка. Тому, коли повертався додому, то попросив дружину придбати чогось їстівного та прийти до річки і нагодувати волохатого бігуна. В результаті, він опинився у нас вдома. Тепер потрібно знайти господаря...

#біг #донати #вірювперемогу #біжудляперемоги #українапереможе #тренування #бігающодня #пробіжки #перемогаблизько #донатназсу

Я хотів гарне число в страві - я його отримав. Saucony Ride Iso 2 - мега-живучі кросівки! Що тут ще скажеш?

#біг #донати #вірювперемогу #біжудляперемоги #українапереможе #тренування #бігающодня #пробіжки #перемогаблизько #донатназсу