02/05/2026
Втома при депресії - це захисна стратегія організму 🧠
Зовсім свіже дослідження, опубліковане минулого місяця, пропонує новий погляд на природу депресії. Вчені взяли дві групи (пацієнти з депресією та контрольна група) і просканували їх на 7-тесловому МРТ - це надпотужне обладнання, що дозволяє бачити метаболізм на рівні клітин. Хоча вибірка невелика, результати дуже чіткі та мають високу наукову вагу. Посилання на першоджерело.
Дослідження показало парадокс: у стані спокою клітини людей із депресією виробляють надлишок енергії (АТФ). Але ця енергія ніби «заблокована». Швидкість, з якою клітина здатна виробляти нову енергію для поточних потреб, залишається низькою. Коли вчені штучно створювали для клітин «стрес», вимагаючи більше ресурсу, клітини людей із депресією не справлялися.
☀Що це означає?
Депресія - це стан, де клітини перевантажені «статичною» енергією, яку не можуть використати для життя. Мітохондрії працюють на виснаження, але варто з’явитися справжньому зовнішньому завданню - і система «просідає», бо резерву для адаптації просто немає.
Автори дослідження припускають, що втома слугує захисним механізмом. Мозок ніби каже: «Ми витрачаємо забагато енергії на внутрішні процеси. Якщо ми зараз підемо в спортзал або почнемо активно спілкуватися, нам не вистачить ресурсу на базове виживання - щоб серце билося, а імунітет працював. Тому я вимикаю тобі мотивацію і роблю тіло слабким».
🙂Погляд через призму тілесної терапії
Для мене як терапевта це дослідження ідеально поєднується з розумінням імобілізації як захисного стану. У стані «замирання» тіло витрачає колосальну кількість АТФ на внутрішню напругу, навіть якщо зовні людина здається нерухомою чи млявою. Нервова система перебуває у стані «червоної тривоги» і спалює ресурс на:
🔹Сканування загрози: мозок безперервно обробляє сигнали «безпечно/небезпечно».
🔹Утримання напруги: мікро-тонус м’язів, який ми не усвідомлюємо, але який «їсть» енергію.
🔹Емоційне стримування: дисоціація та блокування почуттів — це активні та дуже енерговитратні процеси.
Отже, «депресивна пасивність» - це не відсутність енергії, а її нераціональне споживання системою захисту. Мій клінічний досвід підтверджує: коли ми допомагаємо фізіології людини вийти із застрягання в рефлексах захисту і повертаємо відчуття безпеки, до людей повертається сила, впевненість та здатність знову радіти життю.
