Андрій Smartfit

Це божевілля співчувати людині, яка на тебе кричить. Я так думав до певного моменту.

2026й рік. У мене нова робота. Я знаходжусь в майстерні телефонів з іншими майстрами, серед яких, Андрій, яких працює там давно. Я дістаю телефони з коробок які голосно шарудять. Він цей момент говорить по телефону. В майстерні панує спокійна атмосфера.

Відкриваю коробку. Чую: ану тихо! Підвищеним тоном. В його голосі відчувалась різкість.

Я аж напружився, ніби мене в дитсадку відчитує вихователька.

На мене кричать. Я зробив щось не так. Я заважаю. Я егоїст. Зі мною не захочуть дружити.

Я порушив правила. Я заслуговую на покарання. Десь всередині мене розповсюджувалось почуття страху.

Він не має права на мене кричати, піднявся протест. Я зараз сам йому влаштую, почало розгоратись почуття злості. І мені хотілось йому нагрубити, накричати, покарати.

Насправді мені хотілось працювати в спокійній атмосфері без емоційних стрибків.

І я просто промовчав. Відклав коробку всторону і почекав поки він договорить.

Хоч я і уник конфлікту та злість нікуди не ділась. Ми потім пів дня не розмовляли.

Пізніше мені вдалось розібрати цю ситуацію в коучинговому форматі і внести ясність в те, що і чому відбулось.

Окрім того, що я побачив свої переконання, якими в той момент керувався, помітив, що оточуючі, в даному випадку Андрій, не зовсім адекватно реагують на ситуацію. Занадто інтенсивно там де можна було спокійно звернутись. І це вже ніяк не пов*язано зі мною.

Схоже інші намагаються або ні, справлятись зі своїми переконаннями та емоціями. З цієї точки зору людина, яка не вміє цього робити викликає співчуття.

А я буду і далі досліджувати себе. До зустрічі в наступних розповідях

#коучинг #особистийріст #комунікація

Я вчився допомагати іншим знаходити їх шлях, але сам не міг знайти шлях до власного спокою у власній кімнаті.

Я дуже хотів стати коучем. Та розумів, що мені не вистачає навичок, щоб клієнти від мене виходили з ясністю та легкістю. І хотіли повертатись. Тому вирішив спробувати використовувати свої коучингові навички на собі, щоб відчути результат коучингу і тоді передати свій досвід клієнтам.

І от коли я був максимально зосереджений і розбирав одну з ситуацій, яка мене тригерила, зі мною заговорив мій сусід по кімнаті. Я йому відповів із ввічливості. Тоді він почав розповідати про те, як брав участь в чемпіонатах з риболовлі, де і яких окунів ловив. Що ніколи не ловив на сітку і як він ганяв браконьєрів. Спочатку одну історію, потім іншу.

Я дивлюсь одним оком в екран комп*ютера, де розписував свою ситуацію, а іншим вухом слухаю його. У нього рот не закривався.

Я не можу зосередитись! Я не можу так працювати! Я відчув цю злість. Мені хотілось сказати: ти можеш закритись? Хіба не бачиш, що я зайнятий. Але промовчав.

Я не можу закрити йому рот. Він образиться і не буде зі мною розмовляти.

Я просто почекав, поки він виговориться і тоді продовжив роботу. Правда з деяким осадом.

Схоже я ставлю інтереси інших вище своїх власних. Ігнорую свої потреби, щоб інші мене приймали і часом не відторгли.

Я не захищаю власні кордони. Моя злість наростає скачкоподібно. Іноді занадто сильно, щоб її можна було конструктивно використати

Є над чим працювати. Далі буде…

#коучинг #психологія #самоосвіта #особистийріст