ФК Фенікс

Методологія "Фенікса" вперше здобула наукове підтвердження на міжнародному рівні!

Стаття про наш підхід до роботи з дітьми опублікована в Cogent Social Sciences - виданні Taylor & Francis, що індексується в Scopus і Web of Science та публікується у відкритому доступі.

У центрі дослідження - питання, яке рідко ставлять вголос: чи є розподіл дітей на "перспективних" і "безперспективних" об'єктивною оцінкою здібностей, чи наслідком того, як влаштоване середовище навколо них. Автори аналізують традиційну систему відбору в дитячому спорті як механізм, що не просто виявляє талант, а конструює саму ідентичність дитини - визначає, чи вважатиме вона себе гравцем узагалі.

"Фенікс" обраний як кейс для цього дослідження не випадково: у 2015 році команда народилася з дітей, від яких відмовились інші клуби, визнавши їх "неперспективними". За кілька років ця ж команда двічі виборола Кубок України і стала чемпіоном України у своїй віковій категорії. Саме ця історія - від відмови до перемог - і привернула увагу дослідниць як приклад того, що традиційна система відбору помиляється частіше, ніж прийнято думати.

У статті модель "Фенікса" розглянута як приклад іншої логіки: відмова від відбору на вході, оцінка за індивідуальним розвитком замість порівняння дітей між собою, систематичне визнання прогресу кожного.

Підготовка цієї статті від задуму до публікації зайняла пів року інтенсивної роботи: збір і аналіз матеріалу, кілька раундів рецензування, доопрацювання за зауваженнями рецензентів. Для наукової публікації такого рівня це напружений і швидкий темп, який можливий лише тоді, коли за текстом стоїть роками напрацьований і добре задокументований матеріал.

Дякуємо Ірині Солдатенко та Анні Зінюк з Каразінського університету - за те, що взялися описати мовою науки те, що ми роками намагалися пояснити словами.

Стаття у відкритому доступі: https://www.tandfonline.com/doi/full/10.1080/23311886.2026.2717897

Сьогодні ми вітаємо наших тренерів і всіх їхніх колег, які щодня виходять на футбольне поле заради дітей.

Бути дитячим тренером - це завжди велика відповідальність. Але під час війни, особливо у прифронтових містах, ця професія набуває ще глибшого змісту.

Ви даруєте дітям не лише знання, спортивний характер і любов до гри. Ви даруєте їм відчуття нормального життя. Місце, де можна дружити, мріяти, радіти перемогам й вчитися гідно приймати поразки.

Кажуть, що дитинство швидко минає. І це правда. Іншого дитинства у наших дітей не буде. Вони живуть сьогодні. Грають сьогодні. Саме зараз створюються їхні найважливіші спогади.

Дякуємо кожному тренеру, хто, попри всі труднощі, продовжує бути поруч із дітьми, вірити в них і допомагати їм рости сильними - на полі й у житті.

До нас в гості на тренування завітав норвезький відеопродюсер Алекс Голіс, який зараз працює в Україні над історіями про людей, життя яких триває попри війну.

Алекс документує історії, повʼязані з культурою, спортом, повсякденним життям. За його словами, світ здебільшого бачить Україну через новини про бойові дії та руйнування. Але не менш важливо показувати людей, які щодня продовжують працювати, творити, підтримувати одне одного і будувати своє майбутнє.

Харків наш гість побачив дуже красивим і спокійним містом, яке водночас якнайкраще ілюструє силу та стійкість людей, про яких він знімає свої історії.

«Фенікс» став одним з проєктів, яких зацікавив Алекса: «Для цих дітей футбол — це більше, ніж спорт. Це дружба, звичний ритм життя і відчуття нормальності. Саме такі історії теж важливо розповідати світові».

Дякуємо за візит, цікаву розмову та інтерес до нашої команди. Будемо чекати на відео про «Фенікс» і обов'язково поділимося ним з вами.

Чуда в матчі за третє місце не сталося: «Фенікс» поступився новопокровському «Ібісу» з рахунком 1:3.

Натомість інший «Фенікс» - із Покотилівки - створив справжню сенсацію у фіналі турніру, обігравши ДЮСШ ХФТІ «П’ятихатки» та ставши чемпіоном.

На «фіолетових» же чекає довга й непроста робота. Наскільки вона буде продуктивною - побачимо вже в наступному турнірі.

«Фенікс» настільки безвідповідально поставився до півфінального матчу з ДЮСШ ХФТІ «П’ятихатки», що мимоволі виникає запитання: а навіщо, власне, команда виходила до плей-оф?

Не було жодного компонента гри, в якому б фіолетові перевершили суперника. Більше того, візуально складалося враження, що підопічним Олександра Жидкова навіть не довелося задіювати весь свій потенціал, аби вирішити завдання виходу до фіналу. Достатньо було зіграти від оборони й тричі покарати «Фенікс», який уже традиційно для цього турніру безладно та безпорадно діяв у захисті, за власні помилки.

Упродовж усього матчу хлопці так і не продемонстрували ні швидкостей, ні думки, ні, що найголовніше, бодай мінімального бажання перемогти.

Цим матчем «Фенікс» фактично поставив крапку у своєму виступі у весняній Суперлізі Харкова. Попереду ще гра за бронзові нагороди, які "фенікси" демонстративно й принципово не бажають обміняти на щось більше вже котрий турнір поспіль. Тож цей утішний фінал у контексті такої гри команди особливого інтересу не викликає.

«Фенікс» провів заключний матч групового етапу весняної Суперліги Харкова, у якому впевнено обіграв ДЮСШ «Високий» з комфортним рахунком 7:1.

В останньому турі визначилися всі чотири учасники півфінальної стадії. Окрім нашої команди, право поборотися за головні нагороди турніру здобули ДЮСШ ХФТІ «П’ятихатки», новопокровський «Ібіс» та «Фенікс» із Покотилівки.

Самі ж півфінальні пари визначаться після того, як команда з Новопокровки дограє свої два матчі групового етапу.

«Фенікс» щиро вітає з Днем народження головного тренера команди Сергія Гриценка.

Щасливі йти цим шляхом разом, працювати поруч і разом переживати емоції перемог, поразок, важких матчів і щасливих миттєвостей, які назавжди залишаються в історії команди.

Дякуємо за працю, терпіння, характер і віру в хлопців. За бажання постійно рухатися вперед і робити команду сильнішою не лише на майданчику, а й поза ним.

Бажаємо миру, здоров’я, натхнення, нових перемог і якомога більше щасливих та успішних вихованців, якими можна буде пишатися і зараз, і через багато років.

За тур до завершення групового етапу весняної Суперліги Харкова «Фенікс» став єдиною командою турніру, яка достроково гарантувала собі місце у півфіналі. Це стало можливим після перемоги над чугуївським ЧОЛ-6 у суботньому матчі.

Поки наші воротарі намагаються повернути свою колишню гру та надійність, завдання команди — забивати більше, ніж пропускає оборона. Поки що це вдається завдяки наполегливості та старанням хлопців, але роботи у тренерського штабу перед майбутніми вирішальними матчами турніру ще чимало.

У сьогоднішньому матчі окремо відзначимо чудовий третій гол у виконанні нашої команди. Його значущість навіть не в тому, що в атаці взяли участь усі гравці четвірки, продемонструвавши буквально зразкову комбінаційну гру. Він — про те, якою саме ми хочемо бачити гру команди і чого саме тренери намагаються навчити хлопців.

Віримо, що вже зовсім скоро таких красивих атак і забитих м’ячів у виконанні нашої команди стане значно більше.

Веселий футзал із грою на зустрічних курсах, майже повною відсутністю оборони та неймовірною реалізацією моментів — коли в обох команд у ворота залітало практично все, що летіло в їхній бік, — показали «Фенікс» і «Friend». І добре, що в цих безшабашних «гойдалках» нам усе ж вдалося уникнути поразки.

Відзначимо у складі нашої команди Богдана Скребцова, який оформив хет-трик і зрівняв рахунок на останніх секундах зустрічі, а також невтомного Кирила Олейника, який записав на свій рахунок «покер».

І все ж сподіваємося, що наступні матчі нашої команди будуть не настільки валідольними, і «фіолетові» проведуть їх тактично грамотно й дисципліновано.

«Фенікс» удруге у своїй історії завершив матч безгольовою нічиєю. Та на відміну від грудневої нудної гри з «Олімпом» із Малинівки, сьогодні обидві команди показали якісний, видовищний футзал із великою кількістю моментів. А головне — гру, в якій чітко читався тактичний малюнок і тренерська думка. Та й загалом варто сказати: обсяг роботи, який «фіолетові» виконують на тренуваннях, поступово починає переростати в якість на футзальному майданчику під час турнірних матчів.

Навіть без Артема Юрченка, який травмувався на передматчевій розминці, команда виглядала цілком мобільно. І що особливо потішило — грамотно діяла в обороні. Матвій Несмянович, який провів відмінний матч і поступово набирає форму, активно підключався до початкової фази атак, створюючи чисельну перевагу. Як наслідок, «Фенікс» упевнено виходив з-під пресингу та створював моменти. Вдавалося чіплятися за м’ячі й вигравати боротьбу Михайлу Білоброву, від матчу до матчу дедалі впевненіше почувається Артем Сименко, поступово вписується в ігровий ансамбль команди Марк Кузьменко.

Як наслідок, сьогодні в матчі з одним із лідерів команда нарешті перевершила суперника за кількістю ударів по воротах (зазвичай навіть із «середняками» ми в цьому компоненті поступаємося). А за точністю й зовсім приємно здивувала — з 17 ударів 14 припали у площину воріт.

Загалом повторимо хлопцям те, що вони чують щоразу від своїх тренерів: не думайте про результат, а зосередьтеся на якості гри. Як тільки прийде гра — з’явиться й потрібний рахунок на табло.