KIND RACE 120

Скільки коштує ваша мотивація піти на пробіжку? $1 - чи готові ви платити стільки за можливість побігати, як вдячність за те, що у вас функціонує організм і ви можете подолати декілька кілометрів?
Що якщо кожен $1 буде відправлений на допомогу армії, наприклад?

Так вже зробив український біговий клуб Saucony Running Club - кожного разу після тренування учасники донатять $1 або більше за пробіжку. Всі кошти підуть на фонд Повернись Живим, що допомагає Українській армії.
https://bekind.ua/en/project?id=96087e33-77c5-411c-96d1-356cb1e4d84f

Я підтримую ідею клубу і також кожний раз після пробіжки роблю маленький донат. Велика доппомога складається з маленьких кроків! Підтримаєте цю ініціативу?

Не дуже встигаю бігати половинки, але дуже стараюсь. Третій день у Давосі (фото з пробіжки у Цюриху), і дуже вражена масштабом України, нашої сміливості перед усім світом. Учора зустріла хлопців, що були останніми фотографами Маріуполя. Уявіть, якби не вони - ми б ніколи не побачили фото пологового будинку після авіаудару і ще купу інших легендарних фото, що впізнає весь світ. Запам‘ятайте хлопців і ви. Женя Малолетка та Мстислав Чернов. Герої. 🇺🇦
«Ми були останніми журналістами у Маріуполі. Тепер там немає журналістів», - писали ці двоє хлопців ще 15 березня. Це вони зняли кадри із маріупольского пологового, що пережив авіаудар, - скривавлених вагітних жінок (яких потім росія називала акторками), це вони зняли багато багато інших смертей у Маріуполі, приїхавши туди 24 лютого о 3-30. Через годину почалась війна.

9 березня було взірвано пологовий будинок, хлопці знімали все, але не розуміли, як відправити кадри без електрики та інтернету. Їм допоміг поліцейский та ховали лікарі,
- Це змінить хід війни, - казали вони тоді, і були праві.
Хоча хлопці зняли так багато мертвих людей та мертвих дітей, безкінечно багато, що не розуміли, як ще більше фото можуть щось змінити.

Фото, що отримав світ із Маріуполя, все змінили: уявляєте, ми могли ніколи не дізнатися про той пологовий, про цей початок геноциду. Уявляєте, про яку кількість смертей та злочинів росії ми не дізнаємось, тому що ніхто вже про це не розповість?…

Цю війну називають найзадокументованішою в історії людства, - завдяки таким героям, як Женя і Мстислав, завдяки інтернету та доступності фото та відео. Кожен із сміливих змінює історію, і ми обов‘язково переможемо, справа часу…
Женя Малолетка - із Бердянська, Мстислав Чорний - із Харкова, я зустріла їх тут в Українському домі у Давосі. Учора вони отримали премію Гонгадзе, ще отримають багато чого, напевне. Але після Давосу вони їдуть знову у Харків, працювати і показувати правду. І головне, щоб вони залишились живі, я всім сердцем за це молюся і вірю, - ця задокументована війна має врятувати своїх героїв.
Слава Україні!

Сергій Проневич на фото - герой-марафонець, що загинув у Боромлі Сумської області, самотужки вночі знищуючи військову техніку (у березні 2022го Сергій знищив вісім одиниць техніки рашистів). До цього у 2019му він у повній військовій амуніції пробіг марафонську дистанцію за 4 години 36 хвилин у 2019 році (марафонці зрозуміють, що це за рекорд - неймовірно).

Сергій вирішив діяти, як одинак-партизан: пробіг уночі десяток-два кілометрів, розвідав обстановку навколо Боромлі і сусідніх сіл, на ранок повернувся додому і доповісти про місце знаходження ворога. Коли ж після таких «пробіжок» в Боромлі почали дізнаватися, що то під Жигайлівкою, то біля Новгородського вночі горіли то танк, то БТР, близькі та друзі Сергія почали здогадуватися, що той сам почав діяти.

Удень Сергій виготовляв «коктейлі молотова» – саморобну запалювальну зброю, а вночі клав кілька пляшок в рюкзак і біг для розвідки ворожої техніки. «Коктейлі» виявилися ефективним засобом знищення техніки окупанта – за два тижні у ворога згоріло вісім одиниць. За одинаком-месником почали «полювати» росіяни, на всіх постах вночі з тепловізорів вже пильно слідкували навколо за будь-якими переміщеннями.

Спіймали його біля телевізійної вежі, що за кілька кілометрів від Боромлі. Спочатку Сергія Проневича катували, потім – розстріляли. Там і знайшли його тіло після визволення Боромлі – через тиждень після зникнення...

В Україні з’явився сайт про загиблих на війні атлетів. У ньому на сьогодні прізвища 33 представників українського спору- легкоатлетів, футболістів, гімнасток, боксерів, важкоатлетів, веслувальників, кікбоксерів, регбістів, гирьовиків, шахістів, самбістів, біатлоністів…

Спортивний комітет України запустив відповідний сайт- реквієм і назвав його Янголи спорту -
https://yangoly-sportu.teamukraine.com.ua/

Страшно дуже читати все це
"У заблокованому Маріуполі загинув суддя з боксу"
"Від ракетного обстрілу Одеси загинула чемпіонка Одеси та віцечемпіонка Південного регіону з бодибілдингу, а також її чоловік Богдан, що в момент вибуху перебували в квартирі четвертого поверху. Пара чекала дитину"… горіть в аду, визволителі! Ніхай ніхто про вас ніколи не згадає! Слава Україні! 🇺🇦🇺🇦

🇺🇦

Станом на ранок 14 травня 2022 року більше ніж 647 дітей постраждали в Україні від агресії та неноциду росії. За офіційними даними 227 дітей загинули та понад 420 отримали поранення і ці цифри не остаточні по очевидним причинам.

Найбільше постраждало дітей у Донецькій області - 139, Київській - 116, Харківській - 99, Чернігівській - 68, Херсонській - 48, Луганській - 45, Миколаївській - 44, Запорізькій - 28, Сумській - 17, у м.Києві - 16, Житомирській - 15.

Сьогодні я біжу повний марафон (мій 33й) у нідерландському місті Лейдені: з нашим прапором, в «українському» луці та з символічними іграшками у крові на знак пам‘яті про невинних малюків, що постраждали, та більше не зможуть гратись. Та, звичайно, заради допомоги пораненим та тяжкохворим діткам: я збираю разом із фондом Запорука більше 1 млн грн ( $39500) для покупки аналізатора патогенів - для виявлення сепсісу, що завчасно може попередити смерть від нього.
Допомогти тут будь-якою сумою!!!

https://bekind.ua/en/project?id=526620f7-298d-41a1-a342-bab8b8ea8d9a

Слава Україні, ми переможемо! 💙💛🇺🇦
Так, вперше мене підтримує мама на фініші ❤️

80й день війни… мій 46й півмарафон. Сьогодні я біжу і збираю на їжу - хліб та макарони для літніх українців, що лишились у містах, де обстріли та тривають бої. Збираємо на обладнання, що допоможе готувати все це для містян.

На фото - Охтирка у Сумській області, що постраждала внаслідок вторгнення рашистів, містяни втратили оселі, постачання обмежене. В місті залишились переважно люди старшого віку та люди з інвалідністю.

Люди знайшли прихисток та підтримку у храмі й разом з настоятелем та місцевим підприємцем організували хлібопекраню, самі зробили млин. На їхнє прохання фонд «Життєлюб» придбав велику хлібопекарську шафу, тістоміс та сушку. А також зібрали кошти на апарат для виготовлення, сушки та фасування макаронів. За 11 днів роботи в Охтирці: 83 жителі громади долучились до виробництва, виготовлено понад 1 000 кг макарон, щодня випікається 1 800 буханців хліба, 26 000 людей отримали вироблені продукти.

Зараз є запит ще від 10 громад на отримання такого ж обладнання. Це дозволить у довготривалій перспективі вирішити продовольчу кризу в постраждалих регіонах, також забезпечить продуктами харчування жителів та переселенців у містах, а також воїнів ЗСУ та ТРО.

Ми збираємо кошти для однієї з громад, щоб придбати набори обладнання для виготовлення, сушки та пакування макаронів і для випікання хліба. Зокрема це машина для виробництва макаронних виробів Gustotek GT104M (220), шафа жарова ШЖ-3 (КИЙ В), тістоміс 140П ТММ-1М, а також супутнє до них обладнання та комплектуючі.

Загальна сума - більше 600 000 грн для однієї громади. Заявок 10. Це приблизно $20000.
Кожні ваші $10-$50-$100-$1000 стануть у нагоді. Ось лінк - https://bekind.ua/en/project?id=8cf4f9c9-8618-478c-917c-9813f6a720d0

Коли приїзжаєш в Польщу, різко почуваєш присутність України всюди: знайомі слова, мова, навіть вирази обличчя якісь «наші». Навіть фігури та хода людей - схожі. Після спортивних, підтянутих голандців, що з народження ганяють на роверах бачиш жінок з впізнаваними короткими стрижками, округлими сілуетами та з пакетами продуктів. У нас дуже схожі звички та лайфстайл - калорійна їжа та відсутність спорту… Та все це дуже рідне і знайоме - і мова, і люди, і міста.
На умовному кордоні між Німеччиною та Польщею ми доганяємо колонну гуманітарної допомоги із Британії - із жовто-блакитними стрічками, з прапорами України… Розумію, що нам в одну сторону. Розумію, як змінився світ, і що я повертаюсь ближче і ближче…
У Вроцлаві бігаю старим містом із прапором, - бігунів тут зовсім немає, хоча погода дуже доречна. Всюди «солідарність із Україною» та «підтримка України в ЄС»… Та каштани. І бузок. За дві тисячі км, у Голандії, зовсім інша природа, - за каштанами скучила…

Коли живеш у Києві, пісня Зіброва про Крещатик і каштани здається наівною - ну хто, живучи у Києві, буде кожного дня так пишатися тими каштанами… Не маючи доступу до них тепер, сильно сумуєш і дуже охота додому… Може, вже скоро?

Азов витримав, і я витримаю!
71й день масштабного вторгнення росії у мою країну. 70 днів мужні воїни Азова захищають Маріуполь та вчора тримали масштабний штурм.

Якщо в світі існує пекло, то воно знаходиться на Азовсталі, як сказав мер Маріуполя.
Обстріли та штурм без перерви. Навіть вночі з корегуванням вогню з дронів. Все, що є. Місцями бойові дії вже за забором заводу. Частина Лівобережного району від парку Веселки знову закрита для мешканців, але цього разу терміново евакуюватись їм прийшлось самотужки без попередження.
Останні 11 квадратних кілометрів свободи в Маріуполі перетворені на пекло.
Сили, витримки нашим Героям. Наше серце і душа саме там.»

Більше 20 000 мирних жертв за попередніми прогнозами. Дуже багато тисяч тих, що вивезли у росію, вивезли чи спалили мертві тіла… Ті, про кого ми ще довго не дізнаємось.
Ті люди, що вибрались із Маріуполя, розповідають страшні історії. Про загиблих від голоду та зневоднення, про тортури та згвалтування, про страшні смерті від поранень без медичної допомоги…

Це моя країна, це наше українське місто, яке не здається. Вчора я дивилась звернення командира Азову, Маріупольскої бригади, що 70 днів тримають оборону у тому пеклі… І я не маю права не триматися також!

Продовжую щодня - 21 км зранку, з українським прапором, заради України та українців!

Сьогодні збираємо $39500 для поранених та тяжкохворих дітей. На закупівлю аналізатора крові у Львівську дитячу лікарню, куди потрапляють онкохворі та поранені діти із усієї України. Аналізатор крові дозволяє виявити сепсіс на перших стадіях та врятувати дитину. Випадків запущених хвороб у дітей під час війни дуже багато…
Будь ласка, - якщо кожен із підписників цього клубу пожертвує $4 - ми зможемо швидко зібрати необхідну суму!
https://bekind.ua/en/project?id=526620f7-298d-41a1-a342-bab8b8ea8d9a

55й день війни. Мій 37 півмарафон поспіль, що я бігаю з українським прапором для підтримки України.
Чесно кажучи, - невідомо ще, хто кого підтримує: без цих двох годин бігу на день (іноді і два з половиною) я почувалася би сильно гірше (три рази витерла фразу «з’їхати з глузду» - істЕричне кліше).
Цікава штука - комітмент. Виходиш з дому бігати, дуже того не хочеш іноді (тому що «інститут-екзамени-сесія»), але хіба хочеш - мусиш! І йдеш із прапором за поясом своїм. Рано вранці, - до схід сонця, 0 градусів і туман над озером у Берлінському парку. О 8-9 ранку - коли місто прокинулось вже і їде на роботу та навчання всіми свома тисячами роверів (Амстердам!). Після 4-5 вечора, після школи та роботи, коли мозок вже перенапружений переписками та проблемами, які «продолжают поступать», а у мирному Амстердамі всі сидять на террасах із келихами чогось, поки ти лупаєш свою бігову скалу.
👇👇👇

51st day of war and 34th halfmarathon was yesterday… Still running and working for our land. Ukraine will never be the same again, and we need to stay strong all these days… 💙💛❤️

50th day of war. 33rd halfmarathon today.

Today I run for pets. For dogs and cats, who are in shelter in Zaporizhzhya. Lots of pets were left by their families during the war… Even I’ve saved my cat after 5 days without food in closed appartments in Kyiv.

Now we raise money for pets in distress. The non-profit organization, shelter (Zaporizhzhya city) has been operating for 12 years, currently they houses 370 animals - 300 dogs and 70 cats.

We need for $12500 to feed them. Here https://bekind.ua/en/project?id=2199d697-56ef-4650-8391-35abd2d468a1

Since February 24, the number of wards at the shelter has grown by 70. Unfortunately, some people fleeing the war are abandoning their animals. Afraid of sirens and explosions, dogs run away and get lost. They are taken to a shelter, old or new owners are sought, new enclosures are built - because there is not enough space for everyone.

Due to the increase in the number of wards, feed costs have also increased. Every day the shelter needs 8-10 packs of dry food of 10 kg, as well as wet food for cats and dogs with digestive disorders, cereals, chicken necks and more. This is about $400 per day. We are raising enough funds to provide food for all the animals in the shelter for a month.

The link to donate:
https://bekind.ua/en/project?id=2199d697-56ef-4650-8391-35abd2d468a1

48th day of war and my 32nd half marathon it was… I’ve neither lost not stop! Just spent lots of time for fundraising work… But still running! 💙💛

41+42 days of war, my 26th and 27th halfmarathons…
Really I cannot find words and energy after news from Bucha. But I understand I still need to act! And I do. Today we need to raise $12500 more for people with disabilities (spinal injury) also from Bucha…

Have you thought about how to escape to a bomb shelter when you can't walk, but move on a wheelchair?

Have you thought about how to survive air attacks and shelling when you have a spinal cord injury? In conditions where there is no, sorry, a regular toilet - not something "affordable" for wheelchairs.

Did you imagine that people with such injuries and on chairs lived in Bucha? .. In Irpin, Kharkiv, Mariupol…

When the full-scale Russian invasion of Ukraine began, my friend Uliana Pcholkina, who has been in a wheelchair for many years, helps people with such injuries to adapt to life, along with her husband Vitaly Pchelkin, who also has a spinal cord injury, and their cat Lutik.

After two weeks of occupation, they are alive and well, helping hundreds of people with spinal cord injuries to evacuate across Ukraine and abroad, and providing them with special hygiene products and medicines, the Active Rehabilitation Group.
So far, 756 people in wheelchairs have asked for help and 421 people have already received help. We are raising $ 20,000 - this should be enough for a month of assistance to Ukrainians with disabilities: hygiene products, medicines, money for transportation.
Here you can and should help: https://kindrace.com/en/fund?fundId=5e8c2bf71f7a9b00077476b3