27/07/2024
ЮВІЛЕЇ ДНЯ (27 липня)
200 РОКІВ тому в Парижі народився французький письменник (драматург, прозаїк, поет)
— Александр ДЮМА-син
Позашлюбний син письменника Александра Дюма-батька і кравчині Катрін Лабе. У віці семи років його всиновив батько
З 18 років Дюма-син почав писати вірші у періодичних виданнях; в 1847 році з'явилася його перша віршована збірка: «Гріхи юності».
За життя написав 11 романів (найбільш відомий «Дама з камеліями») та 18 п’єс. 1852 року вперше поставлено п'єсу «Дама з камеліями», котра одразу стала популярною — це доводить те, що роль Маргарити Готьє грали такі великі акторки, як Елеонора Дузе чи Сара Бернар. На сюжет роману (чи п’єси) Джузеппе Верді написав оперу «Травіата», прем’єра якої відбулась 1853 року.
Ставши досить забезпеченою і впливовою людиною, Дюма-син багато сил і часу присвячував виробленню та просуванню законів, що захищають права самотніх матерів, розлучених жінок, народжених поза шлюбом детей
Член Французької академії з 1874 року.
Почесний член Товариства французьких акварелістів.
Великий офіцер ордену Почесного легіону
120 РОКІВ тому в місті Лубни (Полтавська губернія) народилась відома шахістка: друга в історії шахів і перша серед українських шахісток чемпіонка (1950-53) та чотириразова віце-чемпіонка світу серед жінок, економіст-плановик
— Людмила РУДЕНКО
Її батько, Володимир Андрійович, працював у окружному судi Лубен. Незабаром після народження доньки його перевели до Миколаєва: спочатку — помічником прокурора, а потім і головою міського з’їзду мирових суддів. Він мав чин «колезький радник». Батько і був першим, хто призвичаїв 10-рiчну Люду до шахів
У 1921 році Людмила вступила до Одеського інституті народного господарства, де здобула фах економіста.
Узагалі Людмила Руденко була яскравою особистістю з різнобічними уподобаннями. Наприклад, мешкаючи в Одесі, вона захоплювалася плаванням і навіть виграла чемпіонат міста стилем «брас» на відкритій воді. Крім того, чудово грала в бридж і преферанс.
У 1925 році Руденко з Одеси переїхала до Москви. Першого великого успіху вона досягла 1928 року, ставши чемпіонкою столиці, вигравши всі дванадцять партій.
Того ж року Людмила переїжджає до Ленінграда, де вийшла заміж за вченого Льва Гольдштейна, який створив кафедру технічної кібернетики у військовій академії ім. Можайського.
На Чемпіонаті світу з шахів серед жінок 1949–50 Руденко блискуче посіла перше місце, набравши 11,5 очок із 15 можливих, і завоювала золоту медаль чемпіонки світу. 19 січня 1950 року віце-президент ФІДЕ Марсель Берман увінчав шахістку лавровою гірляндою чемпіона.
Під час Другої світової війни допомогла врятувати приблизно 300 дітей з блокадного Ленінграда. Руденко працювала на заводі, що виробляв озброєння. В липні 1941 року завод терміново евакуювали в Уфу, а діти робітників залишилися в місті, їх забрати не встигли. Коли стало зрозуміло, що блокада неминуча, Людмила Руденко повернулася до Ленінграда і організувала спеціальний потяг, який вивіз дітей до батьків до того, як місто оточили.
Незважаючи на її основні успіхи в спорті, сама Людмила Руденко вважала найголовнішим досягненням в житті (вона померла 1986 року) організацію евакуації на поїзді дітей під час блокади Ленінграда.
Жіночий гросмейстер (1976), здобула титул міжнародний майстер, а також жіночий міжнародний майстер в 1950; заслужений майстер спорту СРСР (1953)..
З нагоди її 100-літнього ювілею виконком Міжнародної федерації шахів оголосив 2004 рік «Роком Людмили Руденко».
У 2015 році була включена до Світової зали слави шахів
100 РОКІВ тому в Тифлісі (нині Тбілісі) у родині абхазького дворянина Василя Чачибая та грузинської княжни Єлизавети Тактакішвілі народився один із найвідоміших грузинських композиторів
— Отар ТАКТАКІШВІЛІ
Початкову музичну освіту здобув у Тбіліській музичній школі та училищі.
В 1947 закінчив Тбіліську консерваторію, в 1950 – аспірантуру.
З 1947 року – викладач хорової літератури та керівник хору, з 1952 – поліфонії та інструментування консерваторії. Доцент (1959). Професор (1966). У 1962-1965 роках - ректор консерваторії.
У 1947-1952 роках - концертмейстер і диригент, у 1952-1956 - художній керівник Державної хорової капели Грузинської РСР.
З 1952 року виступає як диригент з провідними симфонічними та хоровими колективами країни, виконуючи свої твори. Автор 8 опер, 2 симфоній, 9 інструментальних концертів, численних творів камерної, вокальної, програмної, хорової музики, ораторій, кантат.
Міністр культури Грузинської РСР (1965-1984).
Член Комітету з Ленінських премій у галузі науки та мистецтва при РМ СРСР (з 1963 р. до смерті у 1989 р.).
Член Президії Міжнародної музичної ради при ЮНЕСКО.
Народний артист СРСР та Грузинської РСР (1961) [3].
Лауреат багатьох премій, зокрема Ленінської (за оперу «Викрадення місяця» та концерт для скрипки з оркестром), Державної премії Грузинської РСР імені Шота Руставелі, Премії Альберта Швейцера
Почесний громадянин Тбілісі