Дитячо-юнацька секція вітрильного спорту при КМКрЯК

Більше, ніж спорт: у Будинку кіно відкрили фотовиставку «Київські вітрила»

Більше, ніж спорт: у Будинку кіно відкрили фотовиставку «Київські вітрила» Світлини розповідають не тільки про вітрильний спорт і яхтсменів, й про виклики соціальної підтримки та психологічного самопочуття населення під час воєнного ста...

24 травня запрошуємо до Будинку кіно на фотовиставку “Київські вітрила” ⛵️! Початок з 13 години

На сайті ВФУ розміщено двомовний текст - англійською та українською, - Правил Вітрильницьких перегонів поточного олімпійського циклу ПРАВИЛА ВІТРИЛЬНИЦЬКИХ ПЕРЕГОНІВ 2025-2028

The RACING RULES of SAILING for 2025–2028
https://sfu.com.ua/2/docs/rules/20250515%20RRS_2025-2028_en&ua.pdf

Світла і вічна вам пам'ять, Тренере...🌿⛵️

Це мало бути привітання з 80-річним ювілеєм...

11 березня 2025 року пішов у засвіти і заступив на вічну вахту Заслужений тренер і Заслужений працівник фізичної культури і спорту України Володимир Михайлович Яменко, голова Асоціації яхтсменів-ветеранів у 2006-2007 р.р., знаний "Сеньор Помідор" і просто хлопчик з Матвіївської затоки...

Його шлях до цих почесних звань почався навесні 1951 року, коли шестирічного хлопчика вперше взяв із собою на Матвіївську затоку його хресний батько – сусід-подолянин, однорукий інвалід війни Михайло Корзун.

На дубку з порту вони переправлялись на Труханів острів і йшли на водну станцію «Ленінська Кузня», де дядько Михайло працював сторожем. Там біля піщаного берега у верболозі знаходилась старезна баржа, облаштована для спортсменів заводу. Був наплавний басейн, у якому Володя навчився плавати і 10-метрова вишка для стрибків, яку теж почав освоювати.

Вчився народної греблі на шлюпках – тоді його маківка ледь виднілася з-за високих бортів шлюпки. Тренер з греблі Храновський Юрій Михайлович залучав як стернового також до заїздів на розпашній «вісімці» – і тоді на всю акваторію затоки лунав його дзвінкий голос, а відповіддю був злагоджений плескіт лопатей весел.

На водній станції «Ленкузні» були, звичайно, і вітрильники. У 1957 році тренер з вітрильного спорту Здрелько Сергій Іванович направив його на яхту – першу в житті яхту класу М-20 №672, різновид «Беркут».

Брав участь у змаганнях, що організовував міський спорткомітет, зокрема, з Олександром Дубинським переміг у етапних перегонах Київ-Прип’ять-Київ. Саме з того часу з легкої руки Сергія Машовця через яскравий рум’янець виникло друге «ім’я» - Помідор.

Потім була участь у юнацьких змаганнях, які вигравав на інших різновидах «емки» - «Стрижах» та «Сороках».
З 1960 року перейшов у клас «Летючий Голландець». На той час на старт з усіх водних станцій Києва виходили понад 40 «голландців». Наступного року його екіпаж ЛГ №312 з матросом Левом Кончиним став переможцем України серед юнаків і отримав перший приз – фотоапарат «Зміна».

За підсумками змагань були зараховані у молодіжну групу збірної Києва під керівництвом Сергія Машовця і виступали разом з Анатолієм Гончаром, Гріденками – Володимиром і В’ячеславом, Юрієм Когутенком, Юрієм Семидонським, Леонідом Магалясом, Валерієм Герцевим.

У 1961 році почав навчання за мистецькою спеціальністю «мозаїчист» у профтехучилищі на Хрещатику, 42 (зараз там розміщується Печерський районний суд). У тому ж році перейшов у клас «Фінн» і виступав у цьому класі до армійського призову у 1964 році.

Восени 64-го під час «карантину» у Черкасах відвідував місцевий яхт-клуб, власне службу проходив у німецькому Карл-Маркс-Штадті (Хемниц) у складі ГРВН.

Повернувся до Києва 31 грудня 1967 року і вже з весни наступного року був у Лютежі у групі «фінністів» – разом з Валентином Манкіним, Михайлом Бухановським, Юрієм Куліком, Володимиром Сергеєвим, Анатолієм Лук’яновим, Володимиром Голєменковим, періодично виступав і на ЛГ разом з Л.Кончиним.

У 1976 році за підсумками Кубка Шмідта у Миколаєві став бронзовим призером у класі «Фінн» і виконав норму Майстра спорту (посвідчення № 123664 від 21.09.1976).

Восени 1979 року на Талліннській верфі наглядав за побудовою човна класу 22 типу «Солінг», замовленого ДСТ «Зеніт». На кормі червоно-жовтого човна, прозваного «22 нещастя», вже була назва «TOMATO».

Стоянка була на новоствореній базі «Зеніт» на Київському водосховищі по узгодженню із Київським палацем піонерів та школярів (сучасний яхт-клуб КПДЮ). На ньому Володимир продовжував виступати разом з Левом Кончиним, невдовзі стали чемпіонами України і другими на Союзі. Тоді на загальний старт виходило більш ніж 30 човнів у гр. «А» олімпійського класу і гр. «Б» вітчизняного «Класу 22», і їх екіпаж приходив на фініш в першій десятці.

У серпні 1980 року на «Ленкузні» Юрій Якович Брескін зробив щоглу на «TOMATO». І вже у вересні в Севастополі екіпаж Володимира з Левом и Віктором Сіленко був першим на чемпіонаті України.

У 1982 р. до Володимира перейшов Сергій Хайндрава і в його екіпажі виконав норму Майстра спорту. Потім човен був переданий на завод «Кристал» Ігору Нефьодову, який прийшов з армії, а згодом був переобладнаний у крейсерську «Астру». У період 1982-83 р.р. виступав вже на новому «Солінгу», побудованому по ліцензії на ТВСС на замовлення «Київприладу».

Тоді його екіпаж у складі Сергія Хайндрави і Андрія Карбовничого став призером Спартакіади України в Ялті. Ігор Нефьодов йшов на його колишньому червоному, а Володимир виграв на білому. Згодом той човен був перероблений у яхт-клубі Українки.

З 1983 року брав участь у підготовці документації для створення майбутнього яхт-клубу «Оболонь» з ДЮСШ, для якого взимку 1984 р. на замовлення ДСТ «Зеніт» при сприянні
ДП заводу «Генератор» Київського ВО «Октава» з Таллінну надійшла велика партія нової матеріальної частини - 42 «Оптиміста» і 36 «Кадетів».

Згодом з Таллінна доставив ще 16 «Променів». Навесні 1984 р. почав набір у свою групу новачків – тоді у дві зміни постійно ходили 35-40 школярів, згодом створилась «старша» група, у якій 1986 року було підготовлено п’ять майстрів спорту. Під час об’єднання у СТП «Україна» та завдяки прогресу у підготовці спортсменів у групах всіх тренерів у 1987 році ДЮСШ була реорганізована у СДЮСШОР.

Загалом у яхт-клубі «Оболонь» Володимир Михайлович пропрацював 22 роки. За підготовку шкотового Дмитра Ярового в екіпажі Сергія Пічугіна та Володимира Короткова, який став чемпіоном світу 1997 року у класі «Солінг», був відзначений званням Заслужений тренер України (посвідчення №2453 від 04.04.1998).

Після створення вітрильного відділення Київської школи вищої спортивної майстерності почав працювати з екіпажами-одинаками: у класі «Лейзер» – Юрій Орлов, у класі «Європа» тренувались Ганна Калініна, Марія та Тетяна Долинські, Таїсія Бородіна.

Найкращим результатом Марії Долинської стало 5-те місце на чемпіонаті Європи у Польщі серед юніорів. Згодом новостворений екіпаж Марія Долинська/Ганна Калініна почав швидко і вдало опановувати новий для себе клас 470.

В «олімпійському» 2004 році Юрій Орлов був учасником Олімпійських ігор в Афінах, а Ганна Калініна виступала у складі екіпажу Руслани Таран та Світлани Матевушевої у класі «Інглінг», який став срібним призером ОІ-2004.

За підготовку шкотової Ганни Калініної Володимиру Яменку восени 2004 року було присвоєно почесне звання Заслужений працівник фізичної культури і спорту (посвідчення №461 від 18.09.2004).

Дівчата стали також чемпіонками світу серед військовослужбовців на CISM 2007 у Данії і за їх успішну підготовку Володимир Михайлович Яменко був нагороджений медаллю «За сприяння Збройним Силам України» (посвідчення №1080 від 25.11.2008).

У наступні роки екіпаж «Інглінга» продовжував активну підготовку до чергового олімпійського відбору вже зі стерновою Марією Долинською. На жаль, через неможливість тренуватись у зимовий період, на чемпіонаті світу 2008 року у Майямі екіпажу не вистачило лише двох позицій для потрапляння у ліцензійну квоту. Це не могло не позначитись на діяльності відділення вітрильного спорту ШВСМ і настав час старту нового проекту.

З 2009 року Володимир Михайлович перейшов на роботу до ДЮСШ №3 КМ ФСТ «Спартак» і за підтримки голови правління Київського крейсерського яхт-клубу Олега Панчука поновив діяльність клубної дитячо-юнацької секції. Не менш важливою складовою частиною діяльності дитячо-юнацької секції при Крейсерському яхт-клубі є сприяння соціальним програмам, зокрема, співпраця з оргкомітетом благодійного проекту для багатодітних сімей «Подаруй дитині радість».

З 2013 року в рамках цього проекту Володимир Яменко як ст. тренер дитячо-юнацької секції вітрильного спорту Київського міського крейсерського яхт-клубу проводив теоретичні та практичні заняття для майже 500 юних учасників. Кращі з них по традиції запрошувались до щорічних клубних змагань «Юнга+Капітан».

З 2013 по 2023 роки на базі Крейсерського яхт-клубу працювало вітрильне відділення у ЦДЮСШ ЦР ФСТ «Спартак» і за ці роки вихованці-спартаківці були гідними суперниками на кожних міських і всеукраїнських регатах.

Володимир Михайлович виступав також у складі екіпажу «Гонти» на регаті крейсерсько-перегонових яхт WindMaster, екіпажів «Купави», «Tabula Rasa» та «Чорної Перлини» на київських регатах.

Світла тобі пам'ять, Сеньоре.., ти з нами назавжди...

УКРАЇНЦІ НА ЧЕМПІОНАТІ СВІТУ НА МАЙОРЦІ

Завершився чемпіонат світу 2024 в класі 470. Це передостання подія, де розігрувались ліцензії на олімпіаду в Парижі.

Україну представляли два екіпажі: Єгор Самарін-Єлизавета Василенко та Михайло Білогородський-Поліна Заточна.

Кваліфікаційний етап завершився дуже вдалим виступом японців, три команди серед кращої п'ятірки - перші(Tetsuya Isozaki та Yurie Seki - минулорічні бронзові призери чемпіонату світу), другі(Keiju Okada та Miho Yoshioka - минулорічні чемпіони світу) і п'яті.

У зв'язку з вітром і хвилями, які завадили виходу з марини - медал рейс відмінили і переможців визначили за результатами фінальної стадії перегонів.

Японці утримували перше місце аж до останнього дня, за який британці Vita Heathcote та Chris Grube піднялись з п'ятого місця на друге. А іспанці Jordi Xammar та Nora Brugman, що вже кілька разів були призерами чемпіонату світу і бронзовими призерами олімпіади в Токіо піднялись з четвертого на перше місце, таким чином вперше ставши чемпіонами світу. Екіпаж Keiju Okada та Miho Yoshioka завершив регату на третьому місці.
Також хотілось би відмітити частково українську, по факту німецьку команду - Malte Winkel та Anastasiya Winkel(Красько), які зайняли 12 місце, при цьому двічі прийшли першими.

Екіпажі Єгора та Єлизавети посів 50 місце, за результатами 11 перегонів, а Михайло з Поліною - 58. Подяка спортсменам за представництво, навіть було кілька непоганих приходів(8 та 9), але цього, на жаль, досі не достатньо для ліцензії.

ПС. Кажуть, що ми допомогли ангольцям перемогти Мазамбік і отримати ліцензію(Ангола перед остання, а Мазамбік останній, якщо не рахувати екіпаж австрійців, які не ганялись)

Результати традиційно в коментарях.

Вибране з Лілія Недоля & Недоля Алексей
Чемпіонат Києва
День народження ВМ
Юнга + Капітан