Iana Varshavska

Я звичайна людина.

І я не знаю, як це було в інших жінок, але я точно була з тих, хто боявся вагітності не через самі пологи.

Я боялася того, що буде з моїм тілом.
Яким воно стане.
Чи наберу я вагу.
Чи зможу потім повернутись у свою форму.
Чи почуватимусь я знову “собою”.

І от зараз, 9 місяців після народження сина, моє тіло виглядає добре….
Навіть дуже добре.
Я дивлюся на ці фото “до” і “після” — і бачу, що багато що збереглося.

Але водночас я хочу бути чесною.
Вагітність все одно змінює тіло!!!

Навіть коли зовні все виглядає “ідеально”.
Є речі, які вже не зовсім такі, як були раніше.
 - Є інша м’якість тканин.
 - Є відчуття втоми в животі, коли довго ношу малюка на руках.
 - Є хребет, який ще досі повертається у свій звичний стан.
[Я навіть за 9 місяців ще не взула підбори — не тому що “не можу”, а тому що хочу дати тілу час.]

І, мабуть, найважливіше, що я зрозуміла:
турбота про себе — це не про гонитву за ідеальністю.

Бо чесно?
Моє тіло і зараз виглядає достатньо “конкурентно”.
Але я продовжую займатися собою не через страх погладшати чи втратити форму, а через любов до життя.

Я хочу у 80 чи 90 років сидіти на віллі в Іспанії, пити терпке вино, багато ходити, сміятися, рухатися легко і не жити в постійному болю чи обмеженнях.
І тому моя дисципліна зараз - не про покарання, виснаження чи про “повернути тіло”.

Моя дисципліна - це про слухати себе, дбати про своє здоров’я, рухатись регулярно, давати тілу відновлення, і, найважливіше, не зраджувати собі навіть у втомі!!!

Бо тіло - це не просто зовнішність.
Це місце, в якому мені жити все життя. 🤍

Чому ти можеш їсти, відпочивати і жити, але все одно почуватися виснаженим, голодним і пригніченим?

Є стани, які не пояснюються способом життя.
Ти можеш робити “все правильно” - спати, їсти, відпочиват, і, водночас, не відчувати опори всередині.

Ніби тіло є, функціонує, виконує задачі, але зв’язок із ним - розмитий. І тоді навіть базові речі не відновлюють тебе.

Сучасна нейронаука пояснює це просто: наше відчуття себе напряму залежить від здатності відчувати тіло.

Коли цей зв’язок слабшає - ми перестаємо точно зчитувати свої стани: голод, втому, напругу, бажання.

Ми починаємо жити “в голові”, а не в тілі.
І поступово втрачаємо відчуття себе.

Особливо зараз, у реальності, де багато тривоги й перевантаження, тіло часто переходить у режим виживання - і “приглушує” відчуття, щоб ми могли витримати.

Але разом із захистом приходить і втрата:
ти перестаєш по-справжньому відчувати життя.
Йога в цьому контексті - не про гнучкість і не про спорт.

Це практика, яка поступово повертає зв’язок із тілом, а разом із ним і здатність розуміти себе, свої стани і свої реальні потреби.
—————
Курс йоги для початківців: від практики тіла до внутрішньої ясності і усвідомлення.

Це структурований шлях, який допомагає не “виконувати йогу”, а відновлювати контакт із собою через тіло, дихання і увагу.

Якщо ти відчуваєш, що тобі зараз потрібне не ще одне “завдання для розвитку”, а повернення до себе - деталі курсу в профілі.

Мені здається, одна з найбільших проблем сучасної культури - те, що жінці більше не дозволено просто проживати своє життя у власному ритмі.

Навіть материнство тепер часто подається як “проєкт ефективності”.

Ти маєш:
- швидко відновитись,
- не втратити кар’єру,
- бути продуктивною,
- будувати бренд,
- монетизувати хобі,
- залишатись привабливою,
- вести соцмережі,
- і, бажано, не скаржитись.

Але людська психіка так не працює.

Після народження дитини жінка проходить колосальну нейробіологічну перебудову.

Змінюється сон.
Змінюється гормональна система.
Змінюється структура уваги.
Змінюються пріоритети мозку.

І це не “слабкість”.
Це нормальна адаптація до материнства.

Мені дуже не близька ідея, що жінка повинна перетворити кожен аспект свого життя на “бізнес-модель”.

Творчість, викладання, йога, блог - можуть бути простором реалізації.
А не лише інструментом монетизації.

Не все в житті повинно масштабуватись.
Не все повинно рости “х10”.

Іноді достатньо того, що справа:
- не руйнує тебе,
- не забирає останні сили,
- і приносить відчуття сенсу.

Згодні?

Чому я не записувала курсів для вагітних під час своєї вагітності?

Протягом усієї вагітності я тренувалась. Практично до останнього тижня. Ба більше - на її початку я навіть записала курс. Правда, не для вагітних, а для людей, які тільки починають свій шлях у йогу.

І багато хто запитував мене:
«Чому ти не скористалась вагітністю, щоб записати програму для вагітних? Це ж так красиво, так “продається”: живіт, атмосфера довіри, ніжність…»

І знаєте що?
Я просто не хотіла.

Це була моя перша вагітність. Дуже особлива. Дуже інтимна.

Жінки, які народжували, думаю, зрозуміють мене. У кожної вагітність проявляється по-різному. Хтось хоче ділитися цим зі світом. А я - хотіла прожити її тихо. Для себе. Для свого малюка.

Мені не хотілось заробляти на своєму стані.
Мені хотілось бути в ньому.

Бути викладачем - це велика віддача енергії. І під час вагітності я дуже чітко відчула: усю свою енергію я хочу віддавати не контенту, не запускам і не продажам. А собі й дитині.

Так, я викладала аж до восьмого місяця. Але не брала нових людей, не вела великі групи. Бо навіть улюблена робота - це теж ресурс.

Натомість я багато гуляла. Була на природі. В парках, біля води, серед дерев. Я ніби вперше по-справжньому слухала світ: шум листя, спів пташок, вітер, воду.

І мені здавалось, що саме цього хоче мій малюк.
Та й я сама цього хотіла.

Це був період моєї максимальної інтеграції в природу, у сповільнення, у себе.

І нехай цей світ хоч сто тисяч разів буде матеріальним. Нехай я щось “не монетизувала”, щось втратила чи недозаробила.

Мені настільки байдуже.

Бо я прожила моменти, які не купиш за гроші. І досі проживаю.

Ваш горе-маркетолог-йогиня, Яна 🤍

4 роки відколи дружина 🤍 the best is yet to come, I’m sure, but it’s not that bad so far either. Thankful

Дякую сину за те, що я неня 🤍