Inna Stepanets

Березень запамʼятається неймовірно теплими моментами😌🌊 Дякую чоловікові за чудове свято💋

Вітаю вас, мої сильні і неймовірні жінки!👠

Цей день не лише про квіти й теплі слова, а передусім про нас самих — про наші мрії, бажання та силу йти до них.

Бажаю кожній з нас сміливості обирати себе, віри у власні можливості та свободи бути тією, ким хочеться бути. Не зменшуймо себе, щоб комусь було зручніше! Нехай поруч завжди будуть люди, які підтримують, надихають і поважають.

Мрійте голосно! Дійте впевнено!💪🏻

Ні, не переоцінений, він прекрасний! Нема слів, просто хочу ще❤️‍🔥

Мій мужчина🤎

Найкращий спогад цього літа - відкриття цієї давно омріяної країни💚🤍❤️ І найкраще, чому можна навчитись в італійців: зупинитись, не летіти кудись постійно, як ми звикли, насолоджуватись моментом, не соромитись, бути відкритим і жити в стилі «робота - не вовк»🫠

Моє місто🧡🌇

Два з половиною дні, але купа емоцій💃🍾🌊 Дивлячись на фотки, то відчуття, що ми там були мінімум два тижні) Дякую, красуні, за чудову міні-відпустку💋

Це приємно в свої вже 34 чути у відповідь «я б ніколи не дав/ла», значить ще🚀😸
Сьогодні ще плюс один рік, а для мене це: плюс один до впевненості, відвертості та розуміння себе.

Як казала одна легендарна жінка, що дала світу маленьку чорну сукню: «Не буває некрасивих жінок, бувають ледачі». Все в наших руках!

Дякую за чудові фото

У 23 я почала свій шлях у сфері фітнесу. Тоді я із захватом вивчала і поглинала все, що хоч якось стосувалось цієї теми. І дуже нервувала на перших тренуваннях, боялась зробити щось не так або щось забути.

Зірки ютубу тоді задавали темп «їж гречку і варене філе з огірками» і буде тобі щастя. І саме тоді, в ті моменти мені здавалось, що це якась неймовірна каторга і недосяжна ціль мати таке спортивне, сухе, підтягнуте, словом ідеальне тіло.

І саме в той час на моїй першій роботі колега з кодовим імʼям мама Стіфлера (думаю наші старички добре розуміють про кого йде мова😁) під час розмови з приводу харчування сказала мені одну цікаву фразу у відповідь на моє висловлювання з приводу того, що я проти жорстких рамок і дозволяю собі потрошку все: «Оно і відно. Посмотрім что будєт после 25».

Я тоді була дуже ображена і водночас спантеличена: «а може реально треба нічо не їсти?» Але, дяка Богу, в майбутньому я зустріла дійсно професіоналів: викладачів, колег і людей, які просто роками в цій сфері і мають величезний досвід, і зрозуміла який саме підхід є правильним.

Пройшло 10 років, мені зараз трошки більше 25🙈 і, сподіваюсь, я є для своїх підопічних гарним прикладом)

У вашому житті завжди будуть люди-батарейки, що заряджатимуть вас і люди-вампіри, що спеціально, або, можливо, навіть не розуміючи цього висмоктують з вас усі сили. Наша задача поставити барʼєри і оточити себе тими, хто підтримуватиме, направлятиме і надихатиме🤎

А ще, блін, їсти!😅 Це вже для моїх крик душі))

Ніщо так не надихає і не наповнює, як гори. Саме тут для мене є місце сили, спокою, відновлення.

Цього разу відпочинок видався доволі активним. Неочікувано для себе зробили 20-кілометровий похід на не дуже відому гору Кукул, куди радили піднятися місцеві, кажучи «та шо там іти»🤪 Але не збрехали, коли казали, що нас чекає неймовірний вид на Говерлу, Петрос та й взагалі найкращий у цьому регіоні. Відчуваєш себе ніби на вершині світу.

А далі водоспади, полонини, неймовірні кольорові схили обабіч дороги, стрімкі річки і смачна місцева їжа, звичайно ж😋 Перезавантаження на 100%💪🏻