05/10/2026
2 жовтня 1980 року Василя Стуса засудили до десяти років таборів особливого режиму і п’яти років заслання. Вирок оголосили після закритого суду, де поет відмовлявся визнавати себе винним і не вірив, що радянський суд здатен бути справедливим. Стус просив допустити до нього незалежного адвоката, але йому відмовили. Призначеним захисником став Віктор Медведчук.
У суді Медведчук сказав, що згоден із прокурором, а «всі злочини Стуса заслуговують покарання», і просив лише врахувати, що поет сумлінно працював та мав проблеми зі здоров’ям. Стус відмовився від такого захисту, назвавши адвоката «другим прокурором». Але суд залишив Медведчука у справі.
Поет загинув у таборі 1985 року. А Медведчук згодом зробив приголомшливу політичну кар’єру, опинився серед найвпливовіших людей країни. Де справедливість?
Уже після смерті Стуса виникла ще одна болюча сторінка: його син Дмитро публічно підтримував Медведчука у позові проти історика Вахтанга Кіпіані через книжку про справу Стуса. Називав позов адекватною реакцією і закликав не зводити оцінку Медведчука до подій 1980 року.
І тут постає запитання: як може син людини, знищеної радянською системою, публічно стати на бік того, хто був адвокатом його батька і не захистив його? Навіть не пробував захищати. Ми не знаємо, що саме рухало Дмитром Стусом, і не маємо права вигадувати його мотиви.
В цій історії не виходить відмахнутися словами: «Бог усе бачить». Бачить, але чому праведник страждає, а кати довго і щасливо живуть у достатку й пошані? Чому правда не приходить вчасно, щоб урятувати людину? Чому справедливість часом наздоганяє не винних, а їхніх жертв?
Мабуть, у цій історії немає відповіді, яка втішить. Є лише страшна правда: добро не завжди перемагає. Воно не може повернути поета з табору, не може змусити суддів визнати злочин і не може змінити слова його сина.
Ми не зобов’язані називати несправедливість справедливістю тільки тому, що минули десятиліття. І не повинні мовчати про неї заради спокою. Бо поки пам’ятаємо Стуса — вирок радянського суду не стає останнім словом.
