Терапевтичні сади

Ерготерапію часто уявляють як набір вправ: стискати м’ячик, щоб розробляти пальці, вчитися самостійно одягатися й готувати їжу, виконувати побутові справи, повертатися до роботи.

Але яке місце в цьому всьому мають мікрогрін, вирощування квітів і перша морквина?

Безпосереднє. І не лише з фізичної точки зору.

Уявімо людину, яка ніколи в житті не займалася садівництвом. Вона жодного разу не вирощувала помідорів. Не знала, коли пересаджувати рослини. Не розрізняла добрива. І точно не думала, що одного дня частиною її відновлення стане звичайний горщик із м’ятою.

Після важкого травматичного досвіду життя суттєво змінилося. Багато речей тепер доводиться вчитися робити по-новому. Однак це перестає бути неможливим, коли поруч постійно є хтось, хто завжди готовий прийти на допомогу: лікарі, реабілітаційна команда, близькі. Хтось запитує про самопочуття. Хтось оцінює, що вже виходить, а що поки складно. Хтось просто проводить разом час за цікавим заняттям.

А одного дня ерготерапевт ставить перед людиною горщик із кількома зовсім прив’ялими паростками м’яти.

— Здається, їй потрібна допомога.

І раптом ролі змінюються: допомога потрібна вже не цій уявній людині — допомога потрібна м’яті.

Треба торкнутися землі й зрозуміти, суха вона чи волога. Обережно прибрати пошкоджені листочки. Налити воду. Вирішити, скільки її потрібно. Переставити горщик ближче до світла. А завтра — згадати про нього й перевірити, що змінилося.

Для стороннього спостерігача людина просто доглядає за рослиною, але ерготерапевт бачить значно більше.

Він бачить, як людина простягає руку. Як утримує невелику лійку. Як координує рухи. Скільки часу вона може лишатися зосередженою. Як планує послідовність дій. Чи пам’ятає, що потрібно зробити наступного дня. Що викликає труднощі, а що, навпаки, захоплює.

І відповідно до мети реабілітації ерготерапевт може змінювати саме завдання: висоту робочої поверхні, положення тіла, вагу предметів, інструменти, кількість і послідовність дій, тривалість роботи.

Але є ще дещо, що складніше виміряти лінійкою чи секундоміром.

Людина торкається живого. Спостерігає. Чекає. Піклується. І одного ранку помічає серед прив’ялих листочків маленький зелений пагін: м’ята оживає. І разом із нею ніби оживає відчуття: я можу щось змінити.

Саме тому робота з рослинами може бути прекрасним середовищем для ерготерапії. Не тому, що рослини самі по собі «лікують». І не тому, що кожній людині після травми неодмінно треба видати горщик і лійку.

А тому, що ерготерапевт шукає діяльність, яка буде для конкретної людини доступною, посильною і матиме сенс саме для неї. А потім через цю діяльність допомагає відновлювати або вибудовувати можливість діяти у повсякденному житті.

Сьогодні це кілька паростків м’яти. Вже завтра — приготувати собі чай із власноруч вирощеним листям. Потім — самостійно спланувати частину свого дня, приготувати їжу, повернутися до навчання, роботи, родини, громади.

Саме ця оптика ерготерапіі є настільки зцілюючою, адже вона не питає лише про те, «Що людина не може?», але і зокрема про те, «Що має змінитися, щоб людина змогла?»

Й іноді шлях до цієї відповіді починається з маленького зеленого паростка. 🌱

Проєкт реалізується ГО Центр експертних рішень та адвокації / CESA за підтримки американського благодійного фонду Direct Relief.

Про корнхол у терапевтичному саду

Корнхол — проста рухлива гра, у якій потрібно закидати невеликі мішечки з наповнювачем у лунку на дерев’яній дошці. Здавалося б, нічого складного. Але саме ця простота може стати її перевагою: для гри не потрібні спеціальні навички чи складне обладнання, а правила можна пояснити за кілька хвилин.

У нашій практиці з ветеранами ми помітили, що найбільше корнхол захоплює тоді, коли гра перетворюється на змагання. Коли є суперник, з’являється азарт — хочеться влучити, набрати більше балів і спробувати ще раз. Саме тому найкраще ця активність працювала, коли хлопці грали командами або один проти одного.

Водночас досвід занять показав: корнхол не обов’язково однаково зацікавить усіх. Для когось гра може стати активністю на 10–15 хвилин, після чого увага перемикається на щось інше. І це теж нормально. Важливо не змушувати, а дати можливість спробувати й обрати те, що підходить саме зараз.

Корнхол може бути хорошим доповненням до простору терапевтичного саду: він додає руху, взаємодії та елемент змагання. А ще його легко організувати — дошку можна виготовити ледь не самостійно самостійно, а мішечки потрібно лише наповнити дрібною крупою.

Найбільш важливо — створювати середовище, де є різні варіанти активності: для тих, хто хоче рухатися й змагатися, і для тих, кому більше до душі спокійне спілкування, інтелектуальні заняття чи просто відпочинок на свіжому повітрі.

Бо терапевтичний простір — це не про одну правильну активність. Це про можливість знайти свою.

Феофанія - клінічна лікарня
ВДНГ

Проєкт реалізується ГО Центр експертних рішень та адвокації / CESA за підтримки американського благодійного фонду Direct Relief.

🥕Ця маленька морква — насправді велика подія для нашого саду.

Її посадили ще восени минулого року учасники групи «Міцні 300». Вона перезимувала, пережила холод і дочекалася свого часу — а тепер стала першим справжнім овочем, вирощеним у терапевтичному саду — невеликим, але досить солодким і важливим показником плідної праці наших ветеранів, який до того ж було дуже приємно розділити між всіма присутніми.

Перший урожай — це завжди трохи більше, ніж просто овоч. Це результат турботи, терпіння і часу. І дуже приємно бачити, як те, що починалося з маленької посадженої насінини, зрештою можна зібрати власноруч.

Феофанія - клінічна лікарня
ВДНГ
Лада Мендрух
Anastasiia Dyulgerova

Проєкт реалізується ГО Центр експертних рішень та адвокації / CESA за підтримки американського благодійного фонду Direct Relief.

Терапевтичний сад — це значно більше, ніж безбар’єрний простір чи красивий парк. Саме про це йдеться у випуску «Діалоги: про терапевтичні сади, які відновлюють», створеному Центром соціальних змін і поведінкової економіки.

Гість студії — генеральний директор ВДНГ Євген Мушкін, який розповідає, як народилася ідея першого в Україні терапевтичного саду та чому його головна цінність полягає не лише в рослинах чи ландшафті.

Терапевтичний сад — це простір, де природа поєднується з сучасною реабілітацією. Тут продуманий кожен елемент: сенсорні зони, місця для індивідуальної та групової роботи, адаптовані грядки, безбар’єрні маршрути, простори для фізичної активності й садотерапії. Але найважливіше — це люди, які працюють у цьому середовищі, та програми, що допомагають відновлювати фізичне й психологічне здоров’я.

Окрему увагу в розмові приділено принципу «Не робіть для нас без нас». Саме тому до створення терапевтичного саду від самого початку долучали ветеранів, фізичних терапевтів, ерготерапевтів, фахівців з адаптивного спорту та інших спеціалістів. Це дозволило створити простір, заснований не на припущеннях, а на реальних потребах людей, для яких він працює.

Сьогодні терапевтичний сад на ВДНГ — це не лише місце відновлення. Це також модель, яку можна адаптувати в інших громадах. Багато необхідної інфраструктури вже існує — у парках, лікарнях, госпіталях, реабілітаційних центрах чи ботанічних садах. Головне — наповнити ці простори професійними програмами, міждисциплінарною співпрацею та розумінням того, як природа може стати частиною реабілітації.

Команда ВДНГ відкрито ділиться досвідом створення терапевтичного саду, щоб подібні простори з’являлися і в інших містах України. Адже що більше таких місць буде поруч із людьми, які потребують відновлення, то більше можливостей матимуть ветерани, люди після поранень та всі, хто пережив травматичний досвід, повернутися до активного життя.

Повний запис розмови можна переглянути за посиланням у першому коментарі до цього допису.

Центр соціальних змін і поведінкової економіки
ВДНГ

Проєкт реалізується ГО Центр експертних рішень та адвокації / CESA за підтримки американського благодійного фонду Direct Relief.

Сьогодні хочемо розповісти вам про одну з дуже цікавих та корисних ігор, яку можна проводити в терапевтичному саду — Гарден-бінго.

Гарден-бінго починається дуже просто: кожен учасник отримує картку із зображеннями рослин, які потрібно знайти в терапевтичному саду. На перший погляд це лише захопливий квест, але насправді він поєднує одразу кілька важливих елементів реабілітації.

Поки триває пошук, учасники уважно вдивляються в простір, порівнюють рослини, помічають деталі, радяться між собою й разом знаходять правильні відповіді. Вони багато рухаються: ходять між клумбами, нахиляються, щоб краще роздивитися листя чи квіти, досліджують сад і водночас навіть не помічають, що виконують фізичну активність. А кожна знайдена рослина стає маленькою спільною перемогою, у той час як азарт підтримує мотивацію рухатися далі.

На одному з таких занять в Терапевтичному саду на ВДНГ з ветеранами з Медичний центр міста Києва було особливо приємно бачити, як учасники допомагали один одному. Тим, кому через поранення чи особливості стану було важче пересуватися або нахилятися, друзі підказували, підтримували й шукали рослини разом. Саме така взаємодія робить гру доступнішою та допомагає кожному відчути себе частиною команди.

Гарден-бінго також відкриває світ рослин по-новому. Навіть ті, хто раніше майже не звертав на них уваги, починають придивлятися до форми листя, кольорів, текстури й цікавитися тим, що росте навколо.

Найголовніше — ми постійно вдосконалюємо та адаптуємо цю вправу. Для тих, кому складно довго ходити, скорочуємо маршрут, зменшуємо кількість рослин для пошуку, передбачаємо можливість перепочити та пройти гру із супроводом. Адже це надважливо, щоб кожен учасник міг отримати від неї користь у комфортному для себе темпі.

Бо іноді шлях до великих змін починається зі звичайної прогулянки садом і однієї знайденої рослини.

Проєкт реалізується ГО Центр експертних рішень та адвокації / CESA за підтримки американського благодійного фонду Direct Relief.

У терапевтичному саду ми не лише доглядаємо за рослинами, а й збираємо врожай. Аромат свіжої м’яти, тепло сонця та напій, приготований із того, що виросло на грядці, на якій, здавалось би, ти працював власноруч ще вчора — саме такі моменти стають найціннішою винагородою після наполегливої праці.

Існує безліч простих рецептів, в яких можна використовувати наші врожаї. Почнімо з класики, яка чудово рятує у спеку — м’ятного лимонаду.

Що знадобиться:

• 1 л холодної води;
• 1–2 лимони;
• 2–3 ст. л. меду або цукру або стевії;
• кілька гілочок свіжої м’яти.

Як готувати:

М’яту в вашій посудині для лимонаду потрібно легенько помʼяти руками або мадлером (девайс, який часто використовують для приготування напоїв), щоб вона краще віддала аромат та не додавала гіркоти.

У ту ж посудину вичавлюємо сік з лимонів. За бажанням, можна лишити мʼякуш для текстури напою.

Туди ж наливаємо воду та розмішуємо в ній мед (цукор або стевія також підійдуть). Кригу поки не додаємо.

Залишаємо напій настоюватися на 10–15 хвилин.

Подаємо з кригою і скибочками лимона.

Маленький секрет: якщо поставити лимонад у холодильник на годину, смак стане ще більш насиченим.

Якщо є настрій на експерименти, можна також спробувати різні сорти м’яти або замінити лимон лаймом — кожен варіант звучить по-своєму.

І, повірте, найкраще цей лимонад смакує тоді, коли м’яту для нього ви виростили власноруч. 🌱

Проєкт реалізується ГО Центр експертних рішень та адвокації / CESA за підтримки американського благодійного фонду Direct Relief.

Висадили нову партію мікрогріну!

Під час заняття у ДУ "Головний медичний клінічний центр МВС України" учасники (під керівництвом фахівців) підготували контейнери, висіяли насіння та дізналися про особливості догляду за мікрозеленню. Попереду — перші сходи, щоденне спостереження та нові результати 🌱

Проєкт реалізується ГО Центр експертних рішень та адвокації / CESA за підтримки американського благодійного фонду Direct Relief.