Full Contact Vinnytsia

«Герць».
.В українській мові є таке слово – «герць». Ні російською, ні якоюсь іншою мовою це слово в принципі не перекладається. Іменник з таким значенням є тільки у нас. Цей факт дуже багато говорить про українців загалом і про нашу історію зокрема.
Герць — це щось подібне до коктейлю з розвідки боєм і масового самогубства: змішати, але не збовтувати. Герць придумали запорізькі козаки, і вони були єдиними, хто його використав у війні. Герць - це нахабна смерть в людській історії. Або — якщо Удача, Калі та Богородиця залишаться тобою задоволені — найкращий момент у житті українського воїна.
Перед початком бою, коли війська вже вишикувались, кілька козаків групувалися і йшли вперед, у бік супротивника, прямо в зону досяжності кулі. Там, під кулями та гарматними ядрами, вони зупинялися. Починався герць, танець зі смертю.
Козаки знущалися з ворога. Вони сміялися, кричали, вигукували образливі фрази, пританцьовували під кулями, намагаючись вивести супротивника з себе. Нерідко це вдавалося, і розлючені московити чи поляки, чи турки, чи татари зривалися зі своїх позицій, ламаючи ряди, аби стерти, заткнути, знищити нахабних українських виродків.
І наривалися на шалений вогонь козацьких мушкетів.
А якщо командувач противників таки стримував свої війська, завдання герця все одно було виконано. Козаки, що регочуть, знущаються, веселяться під градом куль, що вмирають, але не припиняють смертельного танцю, здавались ворогам напівбогами або напівдемонами. Кривавий танець приносив свої плоди.
Із герцю поверталися не всі. Завжди не всі, але завжди зі славою. Часто ніхто не повертався.
Але герць не припинявся.
Нині стародавній страшний герць знову повернувся. Вся Україна стоїть віч-на-віч із ворогом, обличчям до нього. Ззаду не вірні товариші, і не стрій мушкетів, а незрозуміло хто, які часто не мають навіть сміливості назвати себе нашими союзниками — хоча розуміють, що їхня черга наступна.
Але ми танцюємо. І знущаємось з ворога. І кричимо йому «До зустрічі на руїнах кремля!..».
Старий добрий український герць. Тільки у нас є це слово. Тільки ми завжди веселимось, дивлячись у прірву, чекаючи, що безодня усміхнеться нам у відповідь, коли зрозуміє, що ми кличемо її на танець.
Ю. Гудименко. #ОлександрКурочка
КЗ "Вінницький ліцей" 29. #ліцей29 #ушу #Саньда. #Дукендо. #Кікбоксин #Карате #ФуллКонтактКаратэ #спорт #Діти #Вінниця

Текст взятий з просторів Інтернету

БАТЬКАМ НА ЗАМІТКУ

Дуже часто спостерігаю таку ситуацію:
приходить дитина на тренування,тренується місяць-два,а потім жаліється батькам,що важко,нецікаво і не хоче тренуватись.
Багато батьків кажуть"Не хоче,то хай не ходить...",''не можна заставляти'',''то не для нього''і.т.д.
Проходить пару місяців,дитина зацікавлюється чимось новим,знову займається місяць-два і знову кидає...І батьки знову потурають дитині.І це повторюється не раз і не два....
В результаті дитина перепробувала багато чого,але не знайшла того,що їй подобається і в жодному виді спорту нічого не досягла.
А потім,років в 15 батьки дивуються,чого ж воно таке бестолкове,незібране і не може нічого довести до кінця...
А все тому,що батьки надто потакають дитині.

Сучасних дітей оберігають від усього,все за них роблять,бережуть від труднощів,намагаються все подати тільки в цікавій формі.
Як наслідок,діти не мають терпіння,не вміють долати навіть найлегших труднощів в тренуваннях,навчанні і при мінімальній втомі (фізичній чи моральній)одразу здаються.
Плюс хочуть легких перемог і щвидких результатів, не напружуючись і не докладаючи зусиль.
От і получається:перші пару місяців,поки все легко і цікаво,діти тренуються з задововоленням,а коли навантаження підвищуються і треба пахати,вони тиснуть на жалість батькам, ті ведуться і дозволяють не ходити на тренування.Ось це і є великою помилкою.Повірте мені,якщо дитина відчула,що можна ухилитись від труднощів і посачкувати,то цей сценарій повториться ще не раз.

Шановні батьки,щоб дитина займалась чимось з задоволенням,в неї має виходити те що вона робить.
А щоб виходило,потрібен час і енна кількість тренувань.
В цей проміжок часу буде багато ниття,небажання,сліз...і улюбленого та безвідмовного ''Ти мене не любиш...''
Думаю,багато батьків впізнали своїх дітей)
Ваша задача-не потурати і потакати слабкостям та ліні,а направити і підтримати дитину.Десь м'яко і ніжно,а десь і строго.А з часом прийдуть результати і задоволення.

І самим батькам спочатку потрібно визначитися з відвідин секції дитиною…
На початку амбіції батьків зашкалюють - олімпійський чемпіон, не менше. А згодом, при появі труднощів мета змінюється - з олімпійця до "для себе"..
Це тільки в гаджетах за тиждень можна стати супер героєм, а в житті потрібні РОКИ.

Найчастіше батьки самі зривають дитину з тренувань. Причин купа: магазин, кіно, день народження сусідів, приїзд бабусі, немає ключів від квартири, 56 зуб вирвати і т.д. і т.п.
додайте до перепусток ще коли дитина дійсно захворіла або травмувалася.
І виходить, тренувань в рази менше ніж пропусків. Тут не тільки результату не буде, а й бажання та звички тренуватися ви не побачите.
Корисно почитати біографії великих чемпіонів (Мені Пакьяо). І розумієш сам і легко пояснити дитині, що таке праця.

Тому любіть своїх дітей,але не потакайте їх ліні.Десь пожалійте і підтримайте,а десь заставте.
І прийде момент,коли ви будете пишатись своїми дітьми і вони подякують вам за те,що підтримали і направили їх...

Витяг з інтернету. #ОлександрКурочка
КЗ "Вінницький ліцей" 29. #ліцей29 #ушу #Саньда. #Дукендо. #Кікбоксин #Карате #ФуллКонтактКаратэ #спорт #Діти #Вінниця

#ОлександрКурочка
КЗ "Вінницький ліцей" 29. #ліцей29 #ушу #Саньда. #Дукендо. #Кікбоксин #Карате #ФуллКонтактКаратэ #спорт #Діти #Вінниця

Керівництво і весь колектив "ФДУ" І вітає віце-президента федерації ОЛЕКСАНДРАУ ВАСИЛЬОВИЧУ з днем народження! Працювати з вами комфортно і приємно, так нехай і вам трудові будні приносять задоволення в роботі і реалізацію всього задуманого. Бажаємо вам богатирського здоров’я та нових ідей.
З повагою, Федерація Дукендо України🇺🇦